<<
>>

9.3. Роль держави у розвитку страхового ринку в Україні

Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, утрворюють страховий ринок. Ринок страхування є важливою складовою фінансового ринку України, але його розвиток відбувається суперечливо. Він характеризується недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, тенденцією до укладання короткострокових договорів, нестабільністю фінансового стану багатьох страхових компаній тощо.

Станом на 1 жовтня 2004 р. на українському страховому ринку було зареєстровано 378 страхових компаній. 41 страховик здійснював страхування життя, а 337 — інші види страхування. Обсяг зібраних ними премій за 9 місяців 2004 р. становив 14 041,2 млн грн, що в 2,31 раза більше порівняно з аналогічним періодом 2003 р.

Структура ринку страхових послуг постійно змінюється. Особливого розвитку набули страхування життя і добровільне майнове страхування. Але незважаючи на стрімкий розвиток субринку страхування життя, його частка на ринку страхових послуг дуже незначна (0,8 % у 2003 р.). У цілому страховий ринок України характеризується не- розвиненим особистим страхуванням (страхування життя — 0,8 %, добровільне особисте страхування — 4,1 %). Аналіз страхових виплат свідчить, що щороку рівень виплат за особистим страхуванням зменшується.

При аналізі страхових виплат в цілому по галузі, видно, що зі 100 % премій, що отримали страхові компанії у першому півріччі 2004 р., клієнтам у вигляді компенсації повернулося лише 5,3 %, тобто на порядок менше, ніж в розвинутих країнах. Ситуація зі страховими виплатами, тобто їхня частка у сумі страхових премій, щороку погіршується (у 2001 р. — 12 %, а в 2003 р. — 9 %). Усе це посилює недовіру громадян України до страхових компаній. А вільні кошти населення оцінюються (за різними даними) від 15 до 25 млрд дол. СПІА. Ці кошти населення тримає вдома або вкладає в банки, але не в страхові компанії.

У 2005 р. страхові компанії України зібрали з водіїв у вигляді премій з автоцивільної відповідальності 417 млн грн, а виплатили постраждалим на дорогах усього 33 млн грн. Таким чином, середній рівень виплат (відношення двох попередніх цифр) становив 7,9 %, що приблизно в 10 разів менше, ніж у розвинутих країнах Європи.

Причому деякі провідні страхові компанії України, які входять до органів управління МТСБУ і визначають його політику, мають рівень виплат навіть нижчий за середній.

До цілковитого браку інформації про автоцивільну відповідальність можна додати двозначність багатьох положень цього закону, що дає змогу трактувати їх на користь страхових компаній, відсутність інформації про заплановану рентабельність цього виду страхування, закритість інформації про методику розрахунку тарифів, відсутність інформації про плани з централізованого ознайомлення громадян із захисними можливостями такого виду страхування.

На кінець 2005 р. в Україні було зареєстровано 420 страхових компаній та 67 страхових брокерів. Упродовж двох минулих років страхові компанії від послуг страхування отримали понад 32 млрд грн, з яких виплатили за настанням страхових випадків 3,4 млрд грн, або 11 %.

Водночас, особливі умови оподаткування страховиків за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають сплату до бюджету лише 3 % від отриманих страхових надходжень. Отже, 86 грн із кожних 100 залучених від застрахованих юридичних та фізичних осіб є прибутком страхових компаній.

Операції з перестрахування ризиків, укладені з резидентами, взагалі не оподатковуються, і це за того, що за такими угодами страховими компаніями у 2004—2005 рр.

перестраховано ризиків на суму 17,6 млрд грн (з них нерезидентам — 2,6 млрд грн).

За браком належного контролю Департаменту страхового нагляду Міністерства фінансів України та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфін- послуг) страховими компаніями за кордон виведено значну суму коштів.

Страховики використовують й інші схеми виведення коштів на користь різних комерсантів, у т. ч. нерезидентів. Лише за останні два роки страховими компаніями придбано акцій суб'єктів господарювання на суму 13 млрд грн, що становить 40 % від усіх коштів, залучених у страхувальників. До того нерідко купують цінні папери, що не мають попиту на фондовому ринку.

Масово не виконуються вимоги законодавства під час укладення договорів страхування, що в подальшому може призвести до відмови у виплаті страхових від шкодувань.

Крім того, на страховому ринку України, за оцінкою експертів, з'явилися окремі галузі, в яких рівень недовіри до страхових компаній досяг кризової позначки (сільське господарство, зарубіжний туризм, автотранспорт тощо). Від витіснення з ринку багато страхових компаній рятує лише відсутність повної інформації про кількість скарг на їхню роботу. За даними Центру ім. О. Разумкова, страховим компаніям не довіряє близько 80 % громадян України.

Це спричинено тим, що на українському страховому ринку не створено надійного механізму захисту інтересів страхувальників. Надія на певне поліпшення ситуації пов'язана з діяльністю спеціального органу — Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг), який недавно створено.

Невідкладним є питання про розробку страхового кодек-су, що дало б можливість посилити відповідальність за фіктивне банкрутство.

Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв'язання проблем, пов'язаних не тільки зі страхуванням життя, а й пенсійним і медичним страхуванням.

Потрібно зазначити, що заходи, спрямовані на прямо-лінійне регулювання вартості медичних послуг, не завжди дають очікувані результати щодо стримування витрат, наприклад, лікарі можуть компенсувати скорочення своїх гонорарів збільшенням обсягу надаваних послуг, а лікарні у відповідь на скорочення тарифів можуть збільшити кількість пролікованих хворих.

Загальним для більшості європейських країн, якщо говорити про систему соціального страхування, є те, що вона спрямована на ослаблення фінансового тягаря на людину у випадку погіршення її соціальних умов та здоров'я й на те, як охопити більш широкі верстви населення такою системою.

Фактично відносини в системі соціального страхування та охорони здоров'я в різних країнах відрізняються й визначаються національною культурою, політикою, відомчими інтересами. Однак загальною рисою є досить сильний вплив державного сектору на систему соціального страхування та охорони здоров'я в цілому (або забезпечення його фінансування), що дає змогу поширити медичне страхування на поліпшення здоров'я населення, роблячи доступною медичну допомогу для всіх й у той же час гарантуючи оплату всіх витрат, пов'язаних з погіршенням здоров'я людини.

Перспективним напрямом розвитку страхового ринку в Україні має стати впровадження довгострокових видів страхування та дотримання норм антимонопольного законодавства. Гальмом у розвитку страхової справи в Україні є те, що в країні недостатньо розвинута інфраструктура страхового ринку.

Ступінь залучення населення до найпоширеніших видів соціального страхування дуже низький. Так, кількість коштів, вкладених у купівлю страхових полісів життя, на 2006 р. становив 1 євро на громадянина. Для порівняння: у Польщі — 800, у США — 350 євро. Експерти також підкреслюють, що розмір страхових платежів 2005 р. становив З % від усіх обсягів економіки, за необхідних 50 %.

Головна перешкода на шляху активізації діяльності у сфері страхування — досить низький рівень довіри споживачів до такого виду діяльності.

Економічними причинами гальмування є низька фінансова спроможність громадян, яка й зумовлює територію поширення ринку страхування. На сьогодні такими центрами є великі міста зі значними фінансовими ресурсами. Потрібно розширювати страхову сферу й на периферію.

Голова Держфінпослуг України В. Альошин зазначає, що в найближчому майбутньому це відомство винесе на розгляд уряду доопрацьовану концепцію "Про захист прав споживача фінансових послуг" та новий проект закону "Про страхування". "Під час розробки цих документів ми враховували інтереси як страховиків, так і споживачів, — заявив він. — У концепції планується розробити програму відкритого страхування, яка забезпечить споживачам ширший доступ до звітно-фінансової інформації страхових компаній. Рівень прозорості та відкритості буде визначатися за згодою учасників цього ринку і стосуватиметься всіх без винятку. Це дасть змогу налагодити чітку інформаційну базу, яка допоможе пересічному українцю зорієнтуватися у великому розмаїтті страхових компаній".

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятимуть підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку України.

<< | >>
Источник: М.І. КАРЛІН. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ. 2008
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме 9.3. Роль держави у розвитку страхового ринку в Україні:

  1. ТЕМА 15. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ
  2. § 1. Періодизація розвитку Римської держави і права
  3. § 2. Роль римського приватного права у виникненні й розвитку правових систем у країнах Європи
  4. 10.5. Державне регулювання фінансового ринку України
  5. 6.2. Необхідність податкової реформи в Україні
  6. 16.2. Особливості статистичного вивчення ринку споживчих товарів
  7. 7.6. Недержавні пенсійні фонди в Україні
  8. 2.8.4 Роль и место страховых рынков в экономике
  9. 16.1. Статистичне вивчення ринку
  10. 16.3. Особливості статистичного вивчення ринку засобів виробництва