<<
>>

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

Комунікація - це процес обміну інформацією, фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо між двома або більше особами. Існують вертикальні та горизонтальні комунікаційні зв'язки в організаціях.
Вертикальні комунікації відбуваються вгору й униз в ієрархічній структурі організації. У цих комунікаціях беруть участь менеджери, їхні керівники та підлеглі. Горизонтальні кому­нікації відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні. Вони сприяють координації між підлеглими й відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів.

1. Основними групами комунікацій є усна (розмовна), письмова та візуальна інформація. Усна комунікація - це інформація, що передається словами. Письмова комунікація - інформація, що передається у формі документів, повідомлень, телеграм. Візуальна комунікація - це інформація, що передається жестами, схемами, таблицями. Основними видами комунікацій є: інформативна, експресивна, переконлива, соціально-ритуальна, паралінгвістична інформація, особиста та ділова комунікація. Основними формами комунікацій є формальна (офіційна) і неформальна (неофіційна) комунікація.

2. Комунікативний процес - обмін інформацією між двома чи більше людьми. Основна мета комунікативного процесу - забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. Проте факт обміну інформацією не гарантує ефективності її передачі. Комунікативний процес розпочи­нається, коли одна особа (відправник) хоче передати факт, ідею, думку чи іншу інформацію комусь іншому (одержувачеві).

3. У процесі обміну інформацією можна виділити чотири базові елементи: відправника - особу, яка генерує ідеї або збирає інформацію й передає її, повідомлення - інформацію, що закодована за допомогою символів, канал - засіб передачі інформації, одержувача.

4. До інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні тощо) і знань, потрібних для реалізації функцій менеджменту.

Інформація, яку використовують в управ­лінні виробничо-господарськими організаціями, класифікується за характером, сферами виникнення, призначення та формами фіксації.

5. Комунікативні навички менеджера - це сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують здатність встановлювати і підтримувати контакти з персоналом та ефективне спілкування.

6. Комунікативні знання менеджера - це знання про управлінське спілкування, його види, фази закономірності розвитку. Це знання про те, які існують комунікативні методи та засоби, який вплив вони справляють, які їхні можливості та обмеження, а також знання про рівень розвитку комунікативних навичок - своїх чи партнерів по спілкуванню.

7. Комунікативні здібності менеджера можна трактувати двобічно: з одного боку це природна обдарованість людини у спілкуванні, з другого боку - комунікативна продуктивність.

8. Комунікативні навички менеджера - це здатність людини взаємодіяти з іншими людьми, адекватно інтерпретуючи отримувану інформацію; комплекс індивідуально- психологічних особливостей, що забезпечують здатність індивіда до активного й ефективного (оптимального) спілкування, передачі та адекватного сприймання інформації, організації взаємодії з іншими людьми, правильного розуміння як себе та своєї поведінки, так і розуміння партнерів та їхньої поведінки, що є обов'язковими умовами ефективної взаємодії між людьми та успішної життєдіяльності людини.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ:

  1. Розділ 1. Поняття та предмет римського приватного права
  2. Розділ 2. Джерела римського права
  3. Розділ 3 . Особи
  4. Розділ 4. Сімейне право
  5. Розділ 5. Захист прав. Позови
  6. Розділ 6. Загальне вчення про речове право
  7. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  8. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  9. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  10. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  11. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  12. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  13. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  14. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  15. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ