<<
>>

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

Пріоритетними напрямами роботи з підвищення ефективності діяльності організацій у сучасних умовах є конструктивне ставлення працівників до праці, забезпечення її креативної спрямованості та формування базової системи цінностей, які сприймає та поділяє персонал.

1. Організаційна культура - філософія та ідеологія управління, ціннісні орієнтації, норми, що лежать в основі відносин та взаємодій як усередині організації, так і за її межами. Організаційна культура являє собою складну та багатоаспектну систему цінностей, переконань, ділових принципів, норм поведінки, традицій, яка забезпечує соціальні зв'язки, комунікативно-інформаційне спілкування, гармонізує взаємовідносини між роботодавцями і найманими пра­цівниками.

2. Метою організаційної культури є створення в організаціях позитивного психологічного клімату для об'єднання працівників в єдиний колектив, що сповідує певні етичні, моральні та культурні цінності.

3. Ознаками організаційної культури є відображення основних цілей, спрямованість на розв'язання інстру­ментальних завдань організації, ступінь ризику, міра співвідношення конформізму та індивідуалізму, перевага групових або індивідуальних форм ухвалення рішень, ступінь підлеглості планам та регламентам, переважання співпраці або суперництва серед учасників, відданість або байдужість людей стосовно організації, орієнтація на самостійність, незалежність або підлеглість, характер ставлення керівництва до персоналу, орієнтація на групову або індивідуальну організацію праці і стимулювання, орієнтація на стабільність або зміни, джерело та роль влади, засоби інтеграції, стилі управління, відносини між працівниками та організацією, способи оцінки працівників.

4. Організаційна культура організації містить суб'єктивні (вірування, цінності, образи, ритуали, табу, легенди та міфи, пов'язані з історією організації і життям її засновників, звичаї, прийняті норми спілкування, гасла) та об'єктивні (символіка кольору, зручність і оформлення інтер'єрів, зовнішній вигляд будівель, устаткування, меблі) елементи.

5.

Управління організаціями в стабільних умовах, в умовах поступових трансформацій, модернізацій і модифікацій, а також у кризових ситуаціях, які потребують негайних змін, вимагають від управлінців оволодіння різними методами, підходами, технологіями та навичками управління процесами орга­нізаційних змін.

6. Відмінності у потребах і рівнях оволодіння тими чи іншими підходами й технологіями пов'язані головним чином з об'єктами управлінських впливів у процесі управління змінами - персоналом організації, який за рівнями організаційного управління поділяють на три типи: окрему особу - індивід, групу осіб - команду, персонал організації загалом - колектив.

7. Можна виділити два основні види організаційних змін - планові (стратегічні) та ситуаційні (динамічні).

8. Організаційний розвиток підприємства є процесом з розв'язання проблем та оновлення в організації за допомогою змін на основі ефективного спільного регулювання, використання культурних постулатів, теорії й технології прикладної науки про поведінку, дослідження дією.

9. Сучасна економічна думка пропонує моделі управління організаційними змінами, що мають різний ступінь деталізації його ключових процесів: трикрокову модель здійснення організаційних змін К. Левіна; модель управління організаційними змінами; модель процесу успішного управління організаційними змінами Л. Грейнера; модель планованих змін Р. Ліппіта, Дж. Уатсона, Б. Уестлі.

10. Об'єктивність організаційних змін зумовлює потребу розв'язання проблеми організаційного розвитку за постійної динаміки внутрішнього та зовнішнього середовищ функціонування. Для успішної реалізації організаційних змін і розвитку доцільно забезпечити прозорість інформації та використовувати розгалужену систему матеріального і морального стимулювання.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ:

  1. Розділ 1. Поняття та предмет римського приватного права
  2. Розділ 2. Джерела римського права
  3. Розділ 3 . Особи
  4. Розділ 4. Сімейне право
  5. Розділ 5. Захист прав. Позови
  6. Розділ 6. Загальне вчення про речове право
  7. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  8. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  9. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  10. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  11. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  12. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  13. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  14. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  15. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  16. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  17. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  18. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  19. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ