<<
>>

8.2. Соціальна відповідальність підприємств у менеджменті

Вагомим елементом еволюції системи менеджменту є завдання підвищення соціальної, або у ширшому розумінні суспільної відповідальності бізнесу. Для визначення об'єктивного підґрунтя формування соціально-психологічних аспектів менеджменту є системні функції бізнесу, які він виконує в суспільно-економічній системі (рис.
20).

Здійснюючи системні функції, бізнес здійснює позитивний соціальний вплив за такими основними напрямами, як:

- забезпечення громадянам гідних умов життя через належну оплату та якісні умови праці;

- сплата податків та інших платежів, які держава спрямовує на реалізацію соціальних цілей та оплату праці в бюджетній сфері;

- забезпечення громадянам права вибору напрямів реалізації власного творчого трудового потенціалу - професії та виду діяльності, місця роботи відповідно до набутих знань та навичок, рівня оплати, адекватного трудовому внеску;

- зближення умов життя громадян, які проживають в різних регіонах країни, подолання соціального та економічного розриву між умовами життя міського і сільського населення;

- безпосереднє вжиття заходів соціального спрямування щодо власних працівників та ширших прошарків громадян в регіоні, де функціонує суб'єкт бізнесу, який реалізують через різноманітні соціальні програми.

Забезпечення «матеріалізації» трудового потенціалу суспільства і надання за це еквівалентної компенсації є - головною соціальною місією бізнесу.

Рис. 20. Системні функції бізнесу

Усвідомлення потреби підвищення соціальної відповідальності поступово набуває поширення в менеджменті. До поширених форм соціально відповідальної діяльності підприємств належать:

^ корпоративні соціальні програми для персоналу (матеріальна допомога, оплата медичних послуг);

^ добровільне медичне страхування (оплата відпочинку тощо);

^ участь в екологічних проектах.

Соціальна відповідальність - це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації.

Формальне визначення соціальної відповідальності

допускає обов'язок керівництва організації ухвалювати рішення і здійснювати дії, що збільшують рівень добробуту і відповідають інтересам як суспільства, так і самої компанії.

У моделі оцінки корпоративної соціальної діяльності за основу беруть загальну соціальну відповідальність компанії, обумовлену відповідно до чотирьох критеріїв: економічну, юридичну, етичну і взяту на себе відповідальність.

Економічна відповідальність. Економічна відповідальність організації зводиться винятково до максимізації прибутку. Цю концепцію запропонував і розробив нобелівський лауреат, економіст М. Фрідмен. Згідно з М. Фрідменом діяльність компанії повинна залежати від одержання прибутку, а її єдина місія полягає в підвищенні прибутку (доти, доки дії організації не виходять за рамки закону).

Юридична відповідальність. Під юридичною відповідальністю розуміється потрібність для організації підлаштовуватися до встановлених суспільством правил, досягнення її економічних цілей у рамках закону.

Етична відповідальність. Етично відповідальна поведінка компанії означає суспільно корисні дії, що не передбачені законами або не відповідають її безпосереднім економічним інтересам. Ми казали, що для того, щоб поведінка організації була етична, її менеджери повинні дотримуватися принципів рівності, чесності і неупередженості, забезпечувати права співробітників. Як неетичні оцінюють рішення, що дозволяють людині чи всій організації одержувати вигоди завдяки суспільству.

Взята на себе відповідальність. Носить для корпорації винятково добровільний характер і пов'язана з бажанням компанії зробити свій внесок у розвиток суспільства, до чого її не зобов'язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика. Як правило, маються на увазі різні дії філантропічного характеру, яких ніхто не вимагає і які не приносять компанії відчутної вигоди.

Розрізняють три підходи до розуміння проблем соціальної відповідальності бізнесу й етики управлінських рішень:

• Традиційний (вузькоекономічний), який сформулював М. Фрідмен. Сутність полягає у тому, що ділові організації повинні служити інтересам своїх власників, і тому менеджери є всього лише найманими службовцями. Відповідно їхнє першорядне завдання полягає у тому, щоб виконувати завдання власників. Вважається, що організація несе соціальну відповідальність, дотримуючись законів і запропонованих правил ведення бізнесу.

• Етичний підхід (зацікавлених осіб), який сформулював П. Друкер. Сутність цього підходу полягає у визнанні того, що організація загалом має зобов'язання етичного характеру перед певними групами зацікавлених осіб - стейкхолдерами. До стейкхолдерів, як правило, відносять засновників, менеджерів, акціонерів (власників), постачальників, кредиторів, клієнтів, місцеві співтовариства, профспілки, державні регулювальні органи, професійні асоціації і співробітників. Це багатошарове суспільне середовище, здатне істотно впливати на досягнення організацією її цілей, тому керівництву організації доводиться врівноважувати внутрішні, суто економічні цілі із соціальними, етичними й економічними інтересами стейкхолдерів. На практиці цей підхід найпоширеніший (на розвинених ринках).

• Соціально-етичний (стверджувальний підхід), який сформувався у 1960-70-ті роки під впливом філософсько- етичних поглядів дослідників К. Левіна, Е. Шайна, Г. Мінцберга та ін. Відповідно до цього підходу менеджери організації відповідають за збалансування відповідності підприємства спільним інтересам: економічним інтересам організації, інтересам стейкхолдерів і суспільним інтересам. Відповідно до соціально-етичного підходу визначено, що організації повинні нести добровільні зобов'язання перед суспільством і направляти частину своїх ресурсів на його вдосконалювання.

Соціальна відповідальність має бути невід'ємним атрибутом сучасних підприємств. Модель соціальної відповідальності підприємств наведено на рис.

21.

У моделі подано такі елементи соціальної відповідальності, як групи впливу, їхні інтереси, дії підприємства з реалізації цих інтересів. У дотриманні обмежень зацікавлені всі групи впливу. Для підприємства соціальна відповідальність може нести певні вигоди і витрати. Для посилення позитивного впливу соціальної відповідальності на розвиток підприємства важливо розглядати її як об'єкт управління і відповідно здійснювати управлінський вплив за допомогою таких функцій управління, як планування, організація, контроль.

Принциповою особливістю моделі є:

^ уявлення про соціальну відповідальність як про комплексне, багатопланове явище з безліччю зв'язків між групами впливів;

^ втілення основних тенденцій розвитку соціальної відповідальності.

Модель соціальної відповідальності сприяє:

• кращому розумінню суті соціальної відповідальності в сучасних умовах;

• визначенню компонентів соціальної відповідальності підприємств, що дозволить їх порівнювати, аналізувати, робити прогнози;

• формулюванню стратегії соціальної відповідальності підприємства.

На практиці кожне підприємство залежно від конкретної ситуації може визначити свою модель соціальної відповідальності.

Рис. 21. Модель соціальної відповідальності підприємства

и

•«4

Отже, менеджмент соціальної відповідальності є системою функцій і форм регулювання відносин підприємств з групами впливу для забезпечення конкурентноспроможного, стійкого, збалансованого розвитку підприємств. Тим самим менеджмент соціальної відповідальності повинен забезпечити формування цілей управління підприємства і розробку заходів щодо їх досягнення за допомогою реалізації стратегії і тактики управління.

Відповідно до цього, а також зважаючи на запропоновану вище модель соціальної відповідальності підприємств, розроблено модель менеджменту соціальної відповідальності (рис.

22), принципові особливості якої полягають ось у чому:

^ у соціальній відповідальності, які розглядають як систему, існують внутрішні і зовнішні зв'язки;

> виділено типи ситуацій, які визначають особливості управ­ління соціальною відповідальністю;

> виявлено роль стратегічного планування в управлінні соці­альною відповідальністю.

Методологічною основою дослідження процесів формування і розвитку менеджменту соціальної відповідальності є системний, процесний і ситуативний підходи управління, які вважають управління об'єктом з різних поглядів.

Застосування якого-небудь одного підходу для цілей управління практично неможливе і істотного ефекту дати не може. Застосування названих підходів до дослідження соціальної відповідальності дозволяє:

• провести комплексне дослідження проблем розвитку соціальної відповідальності з позицій взаємодії з групами впливу;

• провести функціональне моделювання системи управління шляхом визначення складу функцій управління, їхніх зміст і взаємозв'язку;

• виділити найзначущіш змінні зовнішнього і внутрішньо­го середовища, що визначають особливості реалізації соціальної відповідальності;

• розглянути різні аспекти формування і функціонування соціальної відповідальності.

__________ І

СуЄ-

ЕКТ

уірв- ЛІННЯ

Прібугої,

ДОХІД

Еюжигічна стратегія

Стратегія соціальної відповідальності

Планування: Організація: Мотивація: Контроль: соці­
стратегічне, інтеграція СБ робота в ко­ альний SEIT,
опкративне е існуючу Єізнес- манді, кор- соціальній ау­дит, контроль
струкгуру HVX СБ

CoBoijmmcTi.

дів у сфері соціальної ВЩІГОВІДШЬ- ності, яка, споживаюча ресурси, ІЕреТЕСірЮ «входи» в «виходи»

Розміри СГД Галузь

Податку робочі МІС-
Вида:

інформа­ція, иате- ріапи, фі- наси

Внхоцн

Результати перетворен­ня входів

Політична стратегія
лення

іше-

ресів

інтересів
Соціальна стратегія
Об'єкт утрв- ління
СОВДІЛЬШ

ЖЕЄОЩІЇ

Групи впливу

Стадія життєвого циклу Фінансовий стан: Рівні реалізації СВ Стимулювання і тдіригт держаїн Н: ікпьк аднції

со

Рис. 22. Модель .менеджменту соціальної відповідальності

Ключове значення в моделі менеджменту соціальної відповідальності має системний підхід. Згідно із системним підходом управління соціальною відповідальністю слід проводити в цілісній сукупності його підсистем, елементів і виявленні різноманітних зв'язків як між ними, так і з зовнішнім середовищем.

Процесний підхід розглядає управлінську діяльність як виконання комплексу загальних функцій управління: планування, організації, мотивації, контролю. Виконання функцій управління розглядають у вигляді процесу, тобто як сукупність взаємопов'язаних безперервно виконуваних дій, що перетворюють деякі ресурси, інформацію, що поступає на вході системи, на відповідні результати на виході. У системі управління соціальною відповідальністю провідну роль посідає стратегічне планування, спрямоване на гармонізацію інтересів груп впливу для забезпечення стійкого розвитку суб'єктів господарської діяльності. Для цього аналізують інтереси груп, узгоджують суперечності, виробляють механізми взаємодії, приводять соціальні інвестиції у відповідність з внутрішніми можливостями підприємства. Інші функції управління (організація, мотивація, контроль) спрямовані на підтримку якнайвищого і стабільного рівня досягнень організаційних цілей підприємства, закладених у процесі стратегічного планування. їх подано, як правило, в розрізі завдань окремим підрозділам, які включають їх у сферу свого керівництва і контролю.

Ситуативний підхід визнає, що хоча загальний процес управління однаковий, специфічні прийоми можуть значно варіюватися. Ситуативний підхід пов'язує конкретні прийоми і концепції з певними ситуаціями для досягнення цілей підприємств найефективнішим способом. Застосування ситуативного підходу дозволяє уточнити склад змінних внутрішнього і зовнішнього середовища, які слід брати до уваги при організації управління соціальною відпо­відальністю.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 8.2. Соціальна відповідальність підприємств у менеджменті:

  1. 3.1. Кошторисне фінансування соціальної сфери
  2. 3.6. Фінансування соціального захисту населення
  3. 7.2. Державний фонд загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття
  4. Р о з д і л V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  5. Розділ V. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  6. Глава 18. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  7. 1.11. ВИМОГИ ДО ЗАСОБІВ ДІАГНОСТИКИ 1.12. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЯКІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
  8. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
  9. ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
  10. ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
  11. Практичне заняття 2. ОРГАНІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
  12. 4.2. Стратегічне та оперативне планування
  13. 8.2. Соціальна відповідальність підприємств у менеджменті
  14. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  15. 11.2. Гендерний та інтелектуальний складники в менеджменті
  16. 1.3 ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПІДСИСТЕМ МЕ­НЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ
  17. 9.3 ЦІЛЬОВІ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІС­ТЮ ТА РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ