<<
>>

1.4. Рівні менеджменту

Об'єктивність процесів управління передбачає поділ управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види поділу (рис.
3).

Інсти- ' туційни^ рівень

Керівники вищої ланки управління

Управлінський рівень
Технічний рівень

Керівники середньої ланки управління

Керівники низової ланки управління

Рис. 3. Рівні управління

Наслідком вертикального поділу є створення рівнів управління, яким відповідають три групи менеджерів:

- менеджери низової ланки (операційні управлінці);

- керівники середньої ланки;

- керівники вищої ланки.

Рівні менеджменту передбачають поділ управлінської праці.

Менеджери низової ланки (операційні управлінці) здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань та використанням ресурсів (сировини, устаткування, кадрів). Робота керівника нижчого рівня різноманітна, залежить від поставлених завдань; ступінь відповідальності керівників невисока, іноді в роботі присутня значна частка фізичної праці.

Менеджери середньої ланки контролюють роботу менеджерів нижчого рівня і передають опрацьовану інформацію для менеджерів вищого рівня. Менеджер середньої ланки може очолювати підрозділ чи відділ в організації. Його професійна діяльність більшою мірою визначається змістом роботи підрозділу, ніж організації загалом. Менеджери готують інформацію для рішень, які ухвалюють керівники вищого рівня, і передають ці рішення, зазвичай після трансформації їх у технологічно зручній формі, у вигляді специфікацій і конкретних завдань низовим лінійним менеджерам.

Менеджери вищого рівня відповідають за розроблення і реалізацію стратегії організації, за ухвалення особливо важливих для неї рішень.

До менеджерів вищого рівня відноситься керівний склад. Робота менеджера вищої ланки відповідальна, обсяг роботи великий, темп діяльності напружений. їхня професійна діяльність в основному полягає в аналітичній діяльності. Менеджери повинні ухвалювати управлінські рішення. На вищому рівні менедж­менту:

• формулюють місію та встановлюють організаційні цілі;

• розробляють загальнокорпоративну стратегію й основні шляхи її реалізації;

• ухвалюють рішення про вихід на нові ринки, випуск нової продукції, залучення інвестицій;

• розробляються заходи щодо адаптації організації до зовнішнього впливу.

Відповідно менеджери цього рівня відповідають за розв'язання вищенаведених завдань на основі ключових багатофункціональних процесів.

На підприємстві будь-якої сфери діяльності повинен бути чіткий розподіл функцій у роботі менеджерів різних рівнів. Ієрархія управління є інструментом для реалізації цілей підприємства і гарантом збереження його системи.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 1.4. Рівні менеджменту:

  1. 10.3. Менеджмент как система обеспечения конкурентоспособности
  2. 1. Государственный менеджмент экоразвития
  3. Коллектив авторов. Финансовый менеджмент: шпаргалка, 2009
  4. Финансовый менеджмент
  5. Глава 6 МЕНЕДЖМЕНТ КАЧЕСТВА - СТРАТЕГИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ
  6. 6.2 ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
  7. 3. Риск-менеджмент
  8. Отсутствие постановки задачи менеджмента на предприятии.
  9. 9.5. Менеджмент как составная часть предпринимательства
  10. Производственный менеджмент