<<
>>

3.3. Процес ухвалення управлінських рішень

Процес ухвалення рішень є складним і багатоаспектним. Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог. Успішне ухвалення рішень базується на таких умовах, як права, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність, обґрун­тованість, своєчасність і пріоритетність.

Право ухвалювати рішення мають усі менеджери, але конкретні рішення ухвалюють залежно від рівня та функції управління. Наприклад, загальні стратегічні рішення можуть ухвалювати тільки керівники інституційного рівня управління.

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при ухваленні рішень згідно з посадовими обов'язками. Збалансованість прав і повноважень кожного органу, ланки або рівня управління є постійною проблемою виникнення нових завдань розвитку.

Обов'язковість потребує від менеджера обов'язкового ухвалення рішення, якщо цього вимагає ситуація, що склалась в організації.

Компетентність характеризує вміння менеджера ухвалювати кваліфіковані, професійні рішення.

Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера внаслідок уникнення або ухвалення хибного рішення.

До управлінського рішення висувають такі загальні вимоги:

Обґрунтованість означає потребу ухвалювати рішення на базі якнайповнішої і достовірної інформації. Для цього слід здійснити аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку, економічних і соціальних перспектив підприємства, регіону, галузі. Обґрунтованість рішення вимагає пошуку нових форм і шляхів опрацювання науково-технічної та соціально-економічної інформації.

Своєчасність передбачає, що ухвалене рішення не повинно відставати або випереджати потреби і завдання соціально- економічної системи. Передчасно ухвалене рішення не знаходить підґрунтя для реалізації, а сприяє розвитку негативних тенденцій. Запізнілі рішення поглиблюють негативні тенденції.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності є рішення керівника, вибір найкращого варіанта дій із багатьох можливих. Через психологічні особливості не кожна людина може ухвалювати швидкі, раціональні, відповідальні рішення. В цьому полягає ефективність управлінської діяльності.

Ухвалення рішень вимагає вибору першочергових завдань і справ. Ухвалити рішення - означає встановити пріоритетність. Деякі з основних проблем керівників полягають у тому, що вони:

- прагнуть виконати великий обсяг роботи;

- витрачають час на несуттєві справи;

- не вміють планувати свій час.

Встановити пріоритетність рішень щодо виконання означає ухвалити рішення про те, яким із завдань слід надавати першочергове та другорядне значення. Тому потрібно свідомо встановлювати однозначні пріоритети. Такий послідовний і системний підхід дає позитивні наслідки:

• дотримуються встановлених термінів;

• отримують задоволення від робочого процесу і результатів роботи;

• вдається уникнути конфліктних та стресових ситуацій.

У практиці менеджменту є різні підходи до процесу ухвалення рішень. Визначено, що це залежить від ситуації чи проблеми, яку потрібно розв'язувати, виду управлінського рішення, кваліфікації та стилю керівництва, а також організаційної культури компанії. Кожний етап реалізують через відповідні ланки.

Процес вироблення рішень складається з таких етапів:

^ виникнення проблеми/ситуації, яка вимагає ухвалення рішення;

збору та опрацювання інформації; дослідження проблеми, використовуючи внутрішні і зовнішні джерела інформації;

^ виявлення та оцінки альтернатив; аналізу позитивних і негативних результатів від очікуваних альтернативних рішень;

^ підготовки та оптимізації рішення, яке ухвалюють; порівняння і вибору найвигіднішого рішення;

^ухвалення рішення;

^ реалізації рішення та оцінки результатів. На цій стадії забезпечується координація і контроль виконання та аналіз ефективності отриманих результатів.

Організація виконання рішення завершує управлінський процес.

За допомогою зворотного зв'язку аналізують і роблять висновок про результативність ухваленого рішення.

Зазначимо, що результативність процесу ухвалення рішень в першу чергу залежить від правильного визначення проблеми та дотримання послідовності цього процесу. Структурно- логічну послідовність процесу ухвалення управлінського рішення наведено на рис. 7.

На ефективність процесу ухвалення управлінського рішення впливають такі фактори:

1. Особисті якості менеджера

Складність і змістовність управлінських функцій, специфіка управлінської праці, обумовлюють вимоги, які висувають до сучасних менеджерів. Зокрема найвагомішими особистими якостями менеджера повинні бути:

• здатність керувати собою;

• високі особисті цінності;

• чіткі, реальні цілі;

Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення

• виникнення проблеми

• діагноз проблеми

• формування вимог до інформації

Збір та обробка інформації

• збір інформації

• оцінка інформації

• формування обмежень та критеріїв для прийняття рішень рішень

Виявлення та оцінка та альтернатив

• визначення альтернатив

• оцінка альтернатив

Підготовка та оптимізація рішення, яке приймається

• вибір оптимального варіанта рішення (альтернативи)

• оформлення оптимального варіанта

Прийняття рішення

• обговорення проекту

• затвердження рішення

• оформлення рішення та видача розпорядження про його виконання

Реалізація рішення та оцінка результатів

• організація виконання рішень

• контроль за виконанням рішення та оцінка його ефективності

• звіт про виконання рішення

Рис. 7. Структурно-логічна послідовність процесу ухвалення управлінського рішення

• навички розв'язувати проблеми;

• винахідливість і здатність до інновацій;

• знання сучасних управлінських підходів;

• здатність керувати;

• вміння навчати і розвивати підлеглих;

• здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

2.

Стиль управління менеджера.

3. Середовище ухвалення рішення. Рішення ухвалюють за різних обставин по відношенню до ризику. Традиційно ці обставини класифікують як умови визначеності, ризику і невизначеності. В умовах визначеності керівник знає очікувані результати всіх можливих альтернативних рішень. В умовах ризику менеджерові відома ймовірність кожної альтернативи. Керівництво зобов'язане враховувати рівень ризику для організації діяльності. Існує кілька способів, як організація може отримати релевантну інформацію, яка дозволяє об'єктивно розрахувати ризик (консультації експертів, наукові публікації, статистика, опитування). Ймовірність буде визначено об'єктивно, якщо інформації буде достатньо для того, щоб прогноз був статистично достовірний. В умовах невизначеності неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів. Невизначеність характеризується новими, складними обставинами, щодо яких не можна отримати досить релевантної інформації (наприклад, швидко змінюється мікро- і макросередовище, в якому працює організація). У такій ситуації менеджер може: а) отримати додаткову релевантну інформацію і ще раз проаналізувати проблему, цим самим зменшуючи новизну та складність проблеми; б) діяти, спираючись на досвід, інтуїцію, та передбачати ймовірність подій.

Врахування фактора часу та оточення іноді примушує керівників спиратися на судження чи навіть інтуїцію, замість того щоб вибрати раціональний аналіз ситуації.

4. Інформаційні обмеження. Для ухвалення управлінських рішень потрібна інформація. Менеджер повинен аналізувати інформаційне середовище та розв'язувати, наскільки суттєва вигода від додаткової інформації та наскільки важливе саме рішення; чи пов'язане воно із значними ресурсами організації, чи з незначними коштами. У важливості інформації треба враховувати час керівника, час підлеглих, витрачений на збір інформації, послуги зовнішніх консультантів тощо. Існує певна залежність між вартістю додаткової інформації та вигідністю від її залучення. Під вигідністю слід розуміти економічний показник, який відображає розмір доходу, прибутку, обсягів виробництва тощо.

Також потрібно розглядати варіант, коли вигода від кожної додаткової одиниці інформації дорівнює витратам на її отримання. Отже, менеджер має можливість вибрати альтернативу при залученні додаткової інформації залежно від економічної ситуації, яка складається в організації.

5. Взаємозалежність рішень. Важливе рішення майже завжди призводить до потреби розв'язувати взаємопов'язані рішення, які менш важливі, але які впливають на остаточне ухвалення головного рішення. Тому важливо усвідомлювати, як саме взаємодіють рішення в процесі управління.

6. Передбачення можливих негативних наслідків. Менеджер повинен в основі аналітичного опрацювання чинників середовища та ідентифікації ризиків прогнозувати їхній вплив на результативність управлінських рішень і визначити, які побічні ефекти допустимі за умови досягнення бажаного кінцевого результату.

7. Можливість застосування сучасних технологій. Рівень оснащеності робочого місця сучасними засобами праці забезпечує оперативність і якість управлінської діяльності.

8. Наявність ефективних міжособових та організаційних комунікацій. Вміння менеджера всіх рівнів формувати та налагоджувати зв'язки з клієнтами, посередниками та іншими контактними аудиторіями, а також лобіювати інтереси організації у різних інституціях є чинником підвищення результативності управлінських рішень.

9. Відповідність структури управління місії та цілям організації. Організаційна структура підприємства (кількість відділів, департаментів, система підпорядкованості, повноважень, функціональних обов'язків) впливає на досягнення цілей організації і тому повинна забезпечувати виконання завдань відповідно до ієрархічних рівнів управління.

Отже, управлінське рішення є основним продуктом менеджменту. Менеджер повинен володіти технологією розробки, процесом ухвалення та контролем управлінського рішення.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 3.3. Процес ухвалення управлінських рішень:

  1. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
  2. ТЕМА 9. КОНТРОЛЬ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
  3. ТЕМА 11. ПРОЦЕС ВИРОБЛЕННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
  4. ТЕМА 13. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ, СТРЕСАМИ І ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ
  5. Практичне заняття 12. ПРОЦЕС ВИРОБЛЕННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
  6. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ
  7. ПЕРЕДМОВА
  8. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
  9. Розділ 3. УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ
  10. 3.1. Сутність управлінських рішень
  11. 3.2. Класифікація управлінських рішень
  12. 3.3. Процес ухвалення управлінських рішень
  13. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
  14. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
  15. 4.3. Базові засади формування стратегій розвитку підприємства
  16. 5.2. Види організаційних структур управління
  17. 9.3. Моделі управління організаційними змінами
  18. 2.5 УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЗМІН. ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ В УМОВАХ ЗМІН
  19. 3.5 МЕТОДОЛОГІЯ ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМИ МЕНЕ­ДЖМЕНТУ ТА УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕДУР
  20. 6.1 МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ВІДКРИТОЇ СИСТЕМИ