<<
>>

1.3. Професійні завдання менеджера

Професійний менеджмент як самостійний вид діяльності передбачає наявність як суб'єкта цієї діяльності фахівця- менеджера і як об'єкта - господарську діяльність організації загалом або її конкретну сферу (виробництво, збут, фінанси та ін.).
Чимраз вищі вимоги до управління обумовлені збільшенням розмірів підприємства, складністю технології, потрібністю володіння управлінськими навиками.

В сучасних умовах усі рішення з фінансових, організаційних та економічних питань готують і виробляють професіонали у сфері організації управління, які здійснюють також спостереження і контроль за виконанням ухвалених рішень.

Отже, менеджер - це особа, яка професійно займається управлінською діяльністю і повсякденно керує функціями організації для збереження її основних пропорцій; це також фахівець, який наділений повноваженнями ухвалювати управлінські рішення і їх виконувати.

Управлінська роль менеджера - це набір певних поведінкових правил, які визначають поведінку менеджера в конкретній ситуації. У контексті застосування менеджменту роль - це очікуваний набір дій або поведінки, що обумовлені роботою. Ролі мотивуються повноваженнями і статусом менеджера та охоплюють сферу його взаємодії з підлеглими. Управлінські ролі менеджера поділяють натри групи (табл. 1).

Таблиця 1
Вид управлінських ролей менеджера Характеристика
Міжособистісні ролі менеджера
головним керівник офіційний символ, що є виявом юридичної особи під час виконання обов'язків правового чи соціаль­ного характеру. Праця керівника полягає в діях, до яких зобов'язує становище, потреба ухвалення рішень
лідер здійснює мотивацію та активізує діяльність інших людей
получна ланка (зв'язківець) забезпечує зовнішні контакти і організовує джерела для отримання інформації та послуг
Інформаційні ролі
приймач інформації опрацьовує інформацію, контакти, пов'язані переважно з одержанням інформації
розповсюджувач інформації передає інформацію згори вниз або знизу вгору різними способами (усно, письмово)
представник організації передає інформацію про організацію назовні, представляє організацію, формує її імідж та репутацію; бере участь у засіданнях, письмових та усних виступах від імені організації
Ролі з ухвалення рішень
підприємець знаходить можливості для розвитку організації, розробляє й реалізує проекти, вдосконалює їх, контролює розробку інших проектів; здійснює бізнес-планування, розробку стратегії, впровадження інновацій, ініціює зміни в організації
ліквідатор пору­шень (стабілізатор) коригує дії у разі несподіваних порушень процесу діяльності, усуває небажані ситуації
розпорядник ресурсів відповідає за розподіл усіх ресурсів організації (коштів, часу, матеріалів, обладнання, персоналу і т.
п.); складає бюджети та графіки, контролює їх виконання
відповідальний за переговори веде переговори, укладає угоди з партнерами, клієнта­ми й установами різних форм власності та інших країн
Групи управлінських ролей менеджера

Підсумовуючи, можна зазначити, що:

• міжособистісні ролі включають взаємини менеджерів з іншими людьми як усередині, так і поза організацією;

• інформаційні ролі включають отримання і передачу інформації, організацію інформаційних потоків;

• ролі з ухвалення рішень різноманітніші і пов'язані з широким діапазоном проблем розвитку бізнесу, інвестування та регулювання ресурсів, посередництва в переговорах із персоналом, акціонерами, конкурентами, державними інституціями.

Всі управлінські ролі менеджера взаємозалежні і взаємодіють між собою, створюючи синергетичний ефект - додатковий результат, отриманий від тісної злагодженої взаємодії окремих елементів системи.

Виконання менеджерами зазначених вище ролей залежить від їхнього місця в ієрархії управління.

У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, спільним є досягнення якісного виконання поставлених завдань і визначення шляхів їх досягнення.

Завдання менеджера повинні відповідати таким вимогам, як:

1. Реалістичність і досяжність цілей. Цілі не можуть бути легкі для досягнення, але не можуть бути й нереалістичні. Нереальні цілі призводять до демотивації керівника і того, що він втрачає орієнтир, і це негативно позначається на діяльності організації.

2. Конкретність та вимірюваність цілей. Цілі повинні бути такі, щоб їх виконання можна було виміряти (побачити результат). Цілі повинні бути сформульовані письмово.

3. Зорієнтованість у часі. Цілі повинні мати конкретний часовий діапазон. їх слід досягти у встановлені терміни. Порушення цих термінів можна розглядати як невиконання встановлених цілей.

4. Узгодженість цілей. Цілі не повинні бути суперечливими - вони повинні бути узгоджені, взаємопов'язані між собою.

Залежно від професійних компетенцій менеджера формується його управлінська поведінка за ознакою стосунків з підлеглим персоналом. Сформовано такі три основні типи управлінської поведінки:

• автократичний;

• демократичний;

• ліберальний.

Автократичний тип менеджера характеризується одноособовим керівництвом, надмірною централізацією влади, особистим розв'язання абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими. Менеджер автократичного типу прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не дослуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстоко контролює їхні дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Працює багато, примушує працювати інших, зокрема в позаурочний час. Може йти на поміркований ризик.

Демократичний тип менеджера характеризується наданням підлеглим самостійності відповідно до їхніх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка й ухвалення рішень, створює потрібні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до персоналу і турбується про нього. Особисто займається тільки найскладнішими та найважливішими питаннями, надаючи право підлеглим розв'язувати усі інші. Він намагається радитися з ними і дослуховується до думки колег, не підкреслює свої переваги і реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Менеджер демократичного типу вважає своїм обов'язком постійно і ґрунтовно, з повною відвертістю інформувати підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. Орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження інтелектуального і професійного потенціалу. За такого підходу функціональна діяльність менеджера вдало поєднується з його роботою з виховання працівників, між ними зміцнюється почуття довіри і поваги.

Ліберальний тип менеджера вирізняється безініціативністю і постійним очікуванням вказівок від вищої керівної ланки, небажанням брати на себе відповідальність за рішення і їхні наслідки. Менеджер-ліберал мало втручається у справи підлеглих і не виявляє достатньої активності. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке він займає в службовій ієрархії. Він непередбачуваний у діях, легко зазнає впливу оточення, схильний пасувати перед обставинами і миритися з ними, бо може без серйозних підстав скасувати раніше ухвалене рішення. У взаємовідносинах з підлеглими ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у розв'язанні їхніх проблем, готовий вислуховувати критику і міркування, але у більшості випадків виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих. Не бажаючи псувати з ними стосунків, часто уникає рішучих заходів. Здатний нехтувати своїми принципами, якщо їх дотримування загрожує його популярності в очах вищих начальників чи підлеглих. Не може захищати власну думку та позицію у складних ситуаціях. Менеджер-ліберал не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих, не може утримати «власних позицій», через що досить часто його організацією керує неформальний лідер.

Однак існують ситуації поєднання типів управлінської поведінки. Також потрібно зазначити, що наведені вище типи керівників дещо умовні. Тому в науковій і практичній площинах сформовано інші класифікації типів менеджерів.

Так, проведені дослідження сучасної американської корпоративної культури показали, що в ній описують три основні типи менеджерів.

Перший тип - тип «майстра». Це менеджери, які дотримуються традиційної системи цінностей, включаючи етику і повагу до інших. Інших представників колективу вони оцінюють переважно з погляду того, наскільки творчо вони ставляться до своїх обов'язків. Менеджери з такою поведінкою зайняті власними творчими пошуками, і це виявляється не в змозі керувати складними і мінливими організаційними системами.

Другий тип - «борці з джунглями». Це менеджери, які прагнуть до влади. їхні інтелектуальні ресурси спрямовані переважно на гарантування власної безпеки і благополуччя. Колег по роботі вони звичайно розглядають як конкурентів, а підлеглих - як засіб у боротьбі за владу.

Третій тип - «люди компанії». Вони ідентифікують себе з організацією, до якої самі належать. Характерними рисами їхнього характеру є прагнення до підвищення ступеня згуртованості організації, створення атмосфери співро­бітництва і дружелюбності, успішного розв'язання справ в умовах сильної конкуренції.

Сучасний менеджер повинен володіти багатьма важливими для його успішного професійного функціонування якостями, які можна звести до чотирьох основних груп.

1. Професійно-ділові: високий професіоналізм; здатність генерувати корисні ідеї, ухвалювати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику; вміння здійснювати антикризове управління тощо.

2. Адміністративно-організаційні: оперативність; уміння здійснювати стратегічний і тактичний контроль; уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності; вміння розробляти довгострокові програми й організовувати їх реалізацію; здатність стимулювати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння доводити справу до кінця; інтернальність (усвідомлення, що від нього залежить успіх справи); внутрішній контроль; уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих; усвідомлення меж своєї влади; здатність делегувати повноваження; уміння організовувати час тощо.

3. Соціально-психологічні: психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан; колегіальність; толерантність; оптимізм; екстравертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами; чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість і стресостійкість; почуття гумору; вміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.

4. Моральні: патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов'язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.

Резюмуючи сутність професійних завдань менеджера, зазначмо, що господарська діяльність підприємства вимагає такого типу поведінки, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для розв'язання поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності виробництва - отримання якнайбільшого результату при мінімальних затратах.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 1.3. Професійні завдання менеджера:

  1. Процедура синдицирования
  2. 5.1. СУЩНОСТЬ ЦЕНЫ И ЕЕ РОЛЬ КАК ЭЛЕМЕНТА КОНКУРЕНТНОЙ СТРАТЕГИИ ПРЕДПРИЯТИЯ
  3. КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
  4. Эффективность управления
  5. ПЕРЕДМОВА
  6. 1.3. Професійні завдання менеджера
  7. 3.1. Сутність управлінських рішень
  8. 5.2. Види організаційних структур управління
  9. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
  10. 13.1. Сутність та значення комунікацій
  11. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
  12. 3.7 ДІАПАЗОН КЕРОВАНОСТІ І ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ
  13. 7.1 ЗАВДАННЯ МЕНЕДЖЕРА ЩОДО КЕРІВНИЦТВА В ОРГАНІЗАЦІЇ
  14. Тести
  15. 9.4 ДІАГНОСТИКА ЯКОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІ­ЗАЦІЇ
  16. 9.5 СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВ­НОСТІ, РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ І ЯКОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ