<<
>>

ГЛОСАРІЙ

Адміністративні методи управління - система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яку використовують для організації й координації об'єктів управління, щоб виконати визначені завдання.

Бізнес-план - розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, потрібних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Вертикальний поділ праці - формування рівнів управління, що забезпечує координацію управлінської діяльності.

Винагорода - все те, що людина вважає цінним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

Відбір персоналу - це дії, які здійснює підприємство чи організація для виявлення зі списку кандидатів особи або осіб, які найкраще підходять на вакантне місце роботи.

Відповідальність - це обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне розв'язання.

Влада - можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив - поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншої людини.

Виробнича структура - групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єдиним технологічним ланцюгом.

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними організації, а саме - цілями, завданнями, структурою, технологіями, персоналом. До внутрішнього середовища також відносять організаційну культуру та комунікації, трудові й технологічні процеси, які використовують для перетворення ресурсів на потрібний суспільний продукт.

Горизонтальний поділ праці - утворення в організації підрозділів, які спеціалізуються на різних видах діяльності.

Група (колектив) - дві особи чи більше, які мають спільну мету і для її досягнення взаємодіють між собою так, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під їхнім впливом.

Делегування повноважень - передавання прав щодо ухвалення рішень з вищого рівня до нижчого.

Департаментизація - розподіл організації на підрозділи.

Економічні методи управління - система економічних важелів і заходів, за допомогою яких справляють вплив на керовані об'єкти, щоб досягти поставленої мети і забезпечити єдність інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників.

Етичні норми - система загальних цінностей і правил, яких повинні дотримуватися працівники фірми, щоб забезпечити її позитивний імідж і створити передумови для підприємницького успіху.

Ефективність системи менеджменту - показник, що характеризується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації.

Зовнішнє середовище - сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників. Фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на дві групи: фактори прямої дії, що безпосередньо впливають на діяльність організації і залежать від цієї діяльності; фактори непрямої дії, що впливають не безпосередньо, а через певні механізми та взаємини.

Ієрархічні рівні стратегії - загальна (корпоративна) стратегія підприємства; бізнес-стратегія (ділова, конкурентна); функціональні стратегії (портфель бізнесу підприємства).

Інституціоналізм - сукупність теоретичних концепцій, які досліджують вплив інституцій на функціонування економічних систем та організацій.

Інформація - повідомлення, яке дає змогу усунути невизначеність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій.

Диверсифікація - спосіб розвитку підприємства, що полягає в освоєнні виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг і включає не просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов'язані з основними видами діяльності організації.

Екологічне управління - це діяльність державних органів і економічних суб'єктів, спрямована на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку й реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

Екологічний менеджмент - ініціативна й результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їхніх власних екологічних цілей, проектів та програм, розроблених на основі принципів екоефективності й екосправедливості. Тип управління, орієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва й екологічної культури життєдіяльності людини, соціально- психологічне мотивування гармонії взаємин людини з природою.

Етика - система моральних принципів і цінностей, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Етика ділових стосунків - визначає систему моральних цінностей, критеріїв та параметрів у відносинах між виробниками і споживачами, між організаціями (підприємствами), між організаціями та державою, в самих організаціях та ін.

Звичай - форма соціальної регуляції діяльності людей та їхніх стосунків, що перейняті з минулого без змін.

Зміни в організації - рішення керівника змінити одну або більше внутрішніх перемінних в організації, структурі, завданнях, технології та людському факторі.

Інновація - результат діяльності зі створення, впровадження, використання нових рішень у будь-якій сфері діяльності.

Канал - засіб передачі інформації.

Кадри - основний людський ресурс організації, що визначає в першу чергу успіх її діяльності .

Керівник - індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що в ньому працюють.

Керівництво (управління) - процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання офіційно визначених доручень і розв'язання певних завдань.

Команда - особливий різновид невеликої групи, якій властиві особливі риси, що визначають ефективність її діяльності.

Кодекси етики - зведення моральних принципів, моральних норм і правил поведінки однієї особи або групи осіб, що визначає оцінку їхніх дій з погляду взаємовідносин з іншими суб'єктами бізнесу, відносин у колективі і в суспільстві на основі дотримання моральних норм і принципів, які вони поділяють.

Комунікація - процес обміну інформацією між двома або більше особами. Вертикальні комунікації - відбуваються вгору й униз в ієрархічній структурі організації. Горизонтальні комунікації - відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні.

Компетенція - сукупність повноважень і обов'язків органу управління, в межах яких він має право і зобов'язаний діяти самостійно.

Комунікативний процес - це обмін інформацією між двома чи більше людьми.

Комунікативні навички - це здатність людини взаємодіяти з іншими людьми, адекватно інтерпретуючи отримувану інформацію, а також правильно її передаючи.

Комунікативна схема - спосіб, за допомогою якого працівники команди (робочої групи) спілкуються між собою.

Комунікаційна мережа - сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформації, створеної суб'єктом управління для ухвалення обґрунтованих рішень і доведення їх до виконавців.

Комунікаційний канал - шлях, яким передається інформація.

Комунікаційний процес - процес, у ході якого дві чи більше осіб обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.

Комунікаційні перешкоди - спотворення інформації, які ускладнюють сприйняття, спричиняють часткову чи повну її втрату.

Комунікація - передавання інформації від однієї особи до іншої (інших).

Контроль - елемент і чинник управління економічними суб'єктами, процесом, який полягає в нагляді за ними для перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям тощо.

Контроль - вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів її діяльності і внесення потрібних коректив у разі відхилення фактичних результатів від запланованих.

Корпоративні кодекси - регулюють діяльність організацій як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.

Культура - специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріального та духовного виробництва, системі соціальних норм і духовних цінностей, сукупності ставленні людей до природи, одне до одного і до самих себе.

Конфлікт - відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення інтересів чи поглядів.

Лідерство - здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.

Менеджер - фахівець, який професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі функціонування підприємства.

Менеджмент - це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації, щоб досягти координації людських і матеріальних ресурсів, потрібних для ефективного виконання завдань.

Менеджмент соціальної відповідальності є системою функцій і форм регулювання відносин підприємств з групами впливу для забезпечення конкурентоздатного стійкого збалансованого розвитку підприємств.

Методи управління - способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом, потрібні для досягнення визначених цілей.

Механізм екологічного менеджменту - це сукупність заходів впливу з урахуванням екологічних аспектів на всіх етапах діяльності суб'єкта господарювання.

Механістична структура управління характеризується наявністю жорсткого ієрархічного розподілу влади, формалізацією правил та процедур, централізованим ухваленням рішень.

Міжособистісні комунікації - спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород тощо.

Місія - чітко окреслена основна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації.

Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають до діяльності, задають межі і форми діяльності і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей.

Неформальна група - спонтанно утворене об'єднання людей, які вступають у взаємодію, щоб досягти певних цілей.

Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) - виробничо- господарська організація та її зовнішнє оточення.

Оперативне (поточне) планування - планування роботи на короткі проміжки часу, в процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства і відбувається їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, не передбачених тактичними планами.

Оперативні плани (короткострокові) - це плани, в яких стратегія деталізується у розрахованих на короткий термін рішеннях програми. Це плани, які охоплюють досить багато дій, які не повторюються у майбутньому (програма впровадження нової продукції, розробки нової технології, створення нових виробничих потужностей).

Організація - це відкрита цілісна система, що складається з взаємозалежних структур, які тісно пов'язані із зовнішнім середовищем. Це соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність, щоб досягти спільної мети.

Організаційна культура - сукупність норм, цінностей, традицій, поглядів, припущень, які часто не підлягають формулюванню і які бездоказово приймають і поділяють всі члени колективу.

Організаційні комунікації - комунікації, які виникають між організаціями, а також між підрозділами, рівнями, ланками всередині організації.

Організаційні рішення - вибір рішень, який повинен зробити керівник під час виконання обов'язків, зумовлених займаною посадою.

Організаційний розвиток - довгострокова робота з удоскона­лення процесів розв'язання проблем та оновлення в організації з допомогою агента змін шляхом ефективного спільного регулювання, використання культурних постулатів, теорії й технології прикладної науки про поведінку, дослідження дією.

Організаційна структура управління - впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що перебувають між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Організація взаємодії - вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління підприємством.

Органічна структура управління характеризується гнучкістю, незначною кількістю рівнів ієрархії управління, що дає змогу підприємству швидко адаптуватись до змін зовнішнього середовища, з використанням формальних правил і процедур, децентралізацією повноважень та участю працівників в ухваленні рішень. До такого типу структури управління належать дивізійні, адаптивні (проектні, матричні, програмно-цільові), конгломератні структури управління.

Партисипативне управління передбачає його демократизацію, участь найманих працівників в управлінні виробництвом.

Підприємницьке середовище - це комплекс умов і сил зовнішнього порядку, які впливають на можливості суб'єктів ринкових відносин і дозволяють підприємцеві досягнути своєї мети і реалізувати свої функції.

Планування - вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, потрібних для їх досягнення.

Повідомлення - інформація, закодована за допомогою символів.

Повноваження - обмежене право використовувати ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих співробітників на виконання певних завдань.

Потреба - фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.

Ухвалення рішення - творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із багатьох можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Принципи управління - правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система менеджменту організації.

Предмет менеджменту - система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керівної та керованої системи у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.

Проблема - це розрив між бажаним станом (насамперед цілями) об'єкта управління і його фактичним станом.

Професіограма (картка компетентності) - це портрет ідеального працівника, який визначає вимоги до його особистих якостей, професійних і кваліфікаційних навичок, а також здатності виконувати робочі функції і грати певні соціальні ролі.

Результативність системи менеджменту - здатність виконувати управлінські функції так, щоб організація могла досягати намічених цілей, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

Рішення - це вибір альтернатив, результат обдумувань, намірів, висновків, міркувань, обговорень, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Система - сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

Система менеджменту - сукупність взаємопов'язаних елементів організації, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального використання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.

Соціально-економічна система - система, яка органічно поєднує соціальний, економічний і технічний елементи.

Соціально-психологічний клімат - система стосунків між членами організації у процесі виробництва і поза ним.

Соціально-психологічні методи - сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між членами колективу, а також на соціальні процеси в ньому.

Соціальний інтелект - здатність людини правильно розуміти свою поведінку і поведінку інших людей у суспільстві.

Співробітництво - це особливий вид діяльності, спрямований на пошук і реалізацію взаємовигідних цілей і завдань.

Стратегія - це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу приорітетів і ресурсів організації для досягнення її цілей.

Стратегічне управління людськими ресурсами - це процес ухвалення рішень з приводу намірів і планів організації, що стосуються стратегії, політики та практики відносин трудового найму, пошуку і відбору співробітників, навчання, розвитку, винагород і трудових відносин.

Стратегічні плани (довготермінові) - це плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Стиль керівництва - звична манера поведінки керівника щодо підлеглих, щоб вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.

Стимули - спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами.

Стратегічне планування - різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.

Структура організації - логічні відносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудованих у такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.

Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) - скеровувач управлінських дій.

Суб'єкт управлінської діяльності - особа, що реалізує управлінські відносини.

Тактичне планування - планування на середні проміжки часу, в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рішення з визначенням потрібних для цього ресурсів.

Технологія - спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або органом чи фізичною особою, яку він уповноважив, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або орган чи фізична особа, яку він уповноважив, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Управління людськими ресурсами - це система взаємозалежних організаційно-економічних і соціальних заходів для створення умов, щоб нормально функціонував, розвивався й ефективно використовувався потенціал робочої сили на рівні організації.

Управлінське рішення - результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на розв'язання поставленого завдання в спроектованій чи ситуації, що існує.

Формальні групи - об'єднання людей у межах організації, створені за рішенням вищого керівництва для виконання певних виробничих або управлінських функцій.

Формування стратегії розвитку підприємства - це системний процес, який дозволяє на основі стратегічного мислення як домінантної логіки проаналізувати суть умов, в яких працює галузь (підгалузь); визначити місію, цілі і завдання підприємства, розробити головні напрями та заходи збалансованості його розвитку в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища при якнайповнішому використанні всіх наявних ресурсів підприємства.

Функції управління - розкривають зміст управлінської діяльності, ними є передбачення і планування, організація, контроль, координація і регулювання, активізація і мотивування, дослідження.

Функціональні повноваження - повноваження, які делегує менеджер вищого рівня управління, що керує певною функцією менеджменту, менеджерові нижнього рівня управління, який керує аналогічною функцією.

Ціль - бажаний стан об'єкта або бажаний кінцевий результат діяльності.

Управлінська роль менеджера - це набір певних поведінкових правил, які визначають поведінку менеджера в конкретній ситуації.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який розв'язує проблемні ситуації при досягненні поставлених цілей.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме ГЛОСАРІЙ:

  1. ГЛОСАРІЙ
  2. 14.2. Міжнародні стандарти екологічного менеджменту
  3. ГЛОСАРІЙ