<<
>>

8.1 Етичні засади менеджменту

Значну роль у підвищенні ефективності діяльності організації відіграє менеджмент, важливим складником якого є етика, що базується на системі принципів і норм, які характеризують поведінку керівників і рядових працівників організації стосовно суспільства, інших організацій, груп, а також у стосунках між собою.

Етика - це система моральних принципів і цінностей, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Етичні стандарти відображаються не тільки в кінцевому продукті процесу визнання і з'ясування природи людських стосунків, спілкування, а також у засобах, які використовують для того, щоб досягти визначених цілей.

Ухвалити правильні рішення, визначити, які управлінські дії вважаються етичними, а які ні, досить важко: вирішальним фактором тут виступає послідовність в ухваленні рішення, а також принципи, яких слід дотримуватись.

У нормативній етиці (вивчає зміст понять добра й зла, обов'язку, совісті, відповідальності, честі й гідності та ін., визначає мету вчинків, мотиви поведінки людей тощо) виділяють декілька підходів до опису систем цінностей і, відповідно, до ухвалення етично складних рішень, які можна застосовувати в практиці менеджменту:

• утилітарний підхід;

• індивідуалістичний підхід;

• морально-правовий підхід;

• концепцію справедливості.

Утилітарний підхід спрямований на те, що морально прийнятними є дії людини, що поведінка, що відповідає нормам моралі, приносить найбільшу користь найбільшому числу людей. Індивідуалістичний підхід спрямований на те, що морально прийнятними є дії людини, що йдуть їй на користь у довгостроковій перспективі. Якщо кожна людина в суспільстві керується цим принципом, в остаточному підсумку виходить найможливіше добро, тому що, переслідуючи винятково власні інтереси, люди вчаться догоджати одне одному. Якщо людина прагне до досягнення негайних позитивних результатів, вона викликає аналогічні відповідні дії.

Отже, індивідуалізм зводиться до поведінки, вигідної іншим людям, тобто дії людини починають відповідати бажаним для суспільства нормам.

Морально-правовий підхід розкриває позицію, що людина споконвічно наділена фундаментальними правами і свободами, що не можуть бути порушені чи обмежені рішеннями інших людей. Одним із документів, який вперше окреслив основні права і свободи людини, стала Загальна декларація прав людини, яку ухвалила Генеральна Асамблея ООН 1948 р. як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави.

Концепція справедливості: стверджується, що етично коректне рішення повинно ґрунтуватися на принципах рівності, чесності й неупередженості. З погляду менеджерів існує три типи справедливості:

• розподільна справедливість вимагає, щоб ставлення менеджера до підлеглих ґрунтувалося на об'єктивних критеріях. Отже, якщо рішення відноситься до подібних один до одного індивідів, воно повинне однаковою мірою поширюватися і на того, і на іншого. Отже, якщо чоловік і жінка виконують те саме робоче завдання, вони одержують приблизно рівну зарплату. Однак, якщо між співробітниками існують значні розходження (наприклад, у плані навичок роботи чи відповідальності), ставлення менеджменту до них змінюється відповідно до рівня кваліфікації чи почуття відповідальності, що вони проявляють. Проте ставлення менеджера до підлеглих повинно бути чітко пов'язане з цілями і завданнями організації, а не з іншими чинниками;

• процедурна справедливість вимагає адміністрування діями підлеглих. Правила повинні бути чіткі, зрозумілі, їх слід постійно і неухильно впроваджувати в життя.

• компенсаційна справедливість зобов'язує відповідальну сторону відшкодувати людям заподіяний збиток. Ба більше, люди не повинні нести відповідальність за події, що перебувають поза сферою їхнього контролю.

Значну роль у розвитку етичних засад бізнесу та менеджменту відіграють Кодекси етики, які вказують менеджерам і працівникам організації, як чинити, ухвалюючи рішення на основі аналізу цінностей, зобов'язують усіх працівників зважати на етичні аспекти рішень, які вони ухвалюють.

Виділяють такі типи етичних кодексів:

• кодекси, які регулюють документи з докладно розробленими правилами, включаючи санкції, передбачені у разі порушення кодексу (наприклад, контракти);

• соціальні кодекси - кодекси, які регулюють зобов'язання перед клієнтами, вкладниками, акціонерами, співробітниками і т.

п.;

• корпоративні кодекси - кодекси, які включають положення про цінності організації, її філософію та цілі (викладають основи корпоративної культури);

• професійні кодекси - кодекси, які визначають міжособистісні стосунки в організації і погоджують інтереси працівників та організації (наприклад, угоди, які укладаються між адміністрацією та профспілкою).

Корпоративні кодекси регулюють діяльність організацій як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. Корпоративні кодекси в організаціях виконують такі основні функції:

• управлінську - регламентують поведінку персоналу, пріоритети у взаємодії з клієнтами, акціонерами, партнерами, конкурентами, зовнішнім середовищем; визначають порядок ухвалення рішення та неприйнятні форми поведінки;

• розвитку корпоративної культури в організації - транслюють корпоративні цінності, орієнтують працівників на єдині корпоративні цілі, тим самим підвищуючи корпоративну ідентичність працівників;

• репутаційну - формують довіру до організації з боку зовніш­нього середовища, підвищують її інвестиційну привабливість.

Як правило, корпоративні кодекси мають дві частини: Корпоративні кодекси

Ідеологічна частина Нормативна частина

В ідеологічній частині закладається філософія організації (формулюють її місію, цілі та цінності). Вона включає в себе етичні принципи, покладені в основу мислення та діяльності керівництва. Головною метою формування цих ключових принципів є створити певний образ організації, викласти те, що сприятиме її репутації.

Нормативна частина (тут викладають стандарти поведінки різних груп працівників, регламентують норми їх спілкування та взаємодії) містить у собі положення, які відображають принципи і правила ділової поведінки в конкретній організації, відповідальність адміністрації щодо працівників, регламентують взаємини з навколишнім середовищем - клієнтами, акціонерами, партнерами, конкурентами.

Якщо організація закріпила свою філософію у вигляді кодексу, то для втілення задекларованих принципів у життя потрібно, щоб:

• керівництво організації, її менеджери щодня їх виконували, показуючи особистий приклад;

• впровадження принципів тісно пов'язувалось із мотивацією працівників, системою матеріального та морального заохочення;

• обрана філософія спочатку стала реальністю в організації, а потім її переносили в зовнішнє середовище;

• філософію доводила до споживачів під лозунгом: «Ось такі принципи, за якими ми працюємо для вас, оцінюйте нас за результатами».

Професійні кодекси - регулюють взаємовідносини у професійних спільнотах. Професійні кодекси ґрунтуються на таких самих принципах етики, як і корпоративні кодекси, але містять у собі стандарти поведінки щодо конкретної професії або виду діяльності. Кодекси регламентують поведінку спеціалістів у складних ситуаціях, характерних для певної професії, підвищують статус спільноти в суспільстві, формують довіру до представників цієї професії, посилюють її значущість.

Нині кодекси професійної етики розробляють спілки підприємців, об'єднання банкірів, асоціації рекламних агентств та ін. Кодекс етики і стандартів професійної практики затвердила Українська асоціація менеджерів-консультантів. У ньому закріплено положення, що члени асоціації зобов'язуються зберігати високий етичний і громадянський рівень діяльності, здійснювати її так, щоб слугувати суспільству відповідно до чинних професійних стандартів компетентності, об'єктивності та чесності.

Отже, розвиток партнерських відносин стимулює впровадження етичних засад у менеджмент.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 8.1 Етичні засади менеджменту:

  1. ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
  2. ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
  3. ТЕМА 9. КОНТРОЛЬ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
  4. ТЕМА 10. МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ
  5. Практичне заняття 2. ОРГАНІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
  6. Практичне заняття 4. СУЧАСНІ МОДЕЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ
  7. Практичне заняття 7. ПЛАНУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ
  8. Практичне заняття 8. ФУНКЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  9. Практичне заняття 10. ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ
  10. Практичне заняття 11. МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ