<<
>>

2.2.2. Зовнішнє середовище

Зовнішнє середовище - це сукупність зовнішніх неконтрольованих факторів, які допомагають, сприяють або руйнують організацію (рис. 6).

Фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на дві групи:

1) фактори прямої дії, що безпосередньо впливають на діяльність організації і залежать від цієї діяльності;

2) фактори непрямої дії, що впливають не безпосередньо, а через певні механізми та взаємини.

Фактори прямої дії (робоче середовище) - це постачальники, ресурси, споживачі, конкуренти, громадські організації, органи державної влади, взаємовідносини, які організація може формувати та корегувати, лобіюючи економічні інтереси.

Рис. 6. Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії

Оцінка зовнішнього середовища дозволяє організації:

• своєчасно прогнозувати появу загроз та можливостей;

• розробляти заходи для нівелювання впливу неперед- бачуваних обставин;

• розробляти стратегію розвитку, яка дозволить організації досягти цілей та перетворити потенційні загрози на вигідні можливості.

Зовнішнє середовище складне, мінливе, взаємозалежне, невизначене. Виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії зовнішнього середовища допомагає менеджерам ухвалювати виважені рішення у процесі стратегічного планування діяльності підприємства.

Взаємопов'язаність факторів зовнішнього середовища - це рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори. Під складністю зовнішнього середовища розуміється кількість чинників, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора.

До факторів зовнішнього середовища непрямої (опосередкованої) дії належать економіка, політика, науково- технічний прогрес, соціально-культурне та міжнародне середовище й інші.

Розгляньмо детальніше зовнішні фактори непрямої (опосередкованої) дії.

Політично-правові фактори. Аналіз правового регулювання (насамперед у галузі оподаткування, трудового законодавства), рівень державної підтримки розвитку підприємницької діяльності мають значний вплив на появу можливостей і загроз для функціонування та розвитку підприємств. Формування державної політики розвитку підприємств слід здійснювати на принципах довгостроковості, стабільності, юридичної захищеності інтересів. Унаслідок цього між державою, яка є виразником суспільних інтересів, і підприємницькими структурами формуються певні економічні відносини, які регламентує чинне законодавство. Правильно поєднуючи економічні, організаційні, правові та інші методи, держава здатна стимулювати підприємницьку діяльність у будь- якій галузі господарства. Всі методи державного впливу можна об'єднати у взаємопов'язані групи: непрямі методи фінансового і грошово-кредитного регулювання (податкова та амортизаційна політика); пряме державне регулювання (розподіл державних інвестицій, субсидій, дотацій тощо), методи регулювання матеріальних потоків і виробничої діяльності (ліцензування, сертифікація діяльності). Із зазначених методів державного впливу на розвиток підприємств та їхню підприємницьку активність суттєвим є механізми оподаткування.

Економічні фактори. Загальний стан економіки, тенденції її розвитку змінюють зовнішнє середовище, відповідно до якого підприємства формують стратегію і тактику господарської діяльності.

Найважливішими факторами, які потребують постійної діагностики й оцінки, є: ціна позичкового капіталу, рівень і темпи інфляції, обмінний курс та стабільність конвертації національної валюти, стан розвитку галузей інфраструктури, місткість внутрішнього ринку, рівень платоспроможного попиту, купівельна спроможність населення, кредитні ставки тощо.

Суттєвий вплив на характер можливостей та загроз для підприємств має і рівень економічного зростання економіки загалом. Він призводить до збільшення витрат споживачів, тим самим надаючи можливості для розвитку, послаблюючи конкурентну боротьбу у сфері окремих галузей.

Відповідно рецесія в економіці зумовлює зниження попиту, зростання конкурентної боротьби, банкрутство. При прогнозованому економічному спаді держава може ускладнити умови отримання кредитів, підвищити податки та ставки Національного банку України. Реагуючи на негативні тенденції, в діяльність підприємства вносяться відповідні, здебільшого незаплановані корективи.

Технологічні фактори. Вплив технологічних факторів на розвиток підприємств виявляється у застосуванні інноваційних технологій, новітніх методів просування тощо. Критерієм подальшого розвитку зовнішнього середовища є інформаційна парадигма. В її рамках інформація як атрибутивна характеристика стає важливим фактором, а економічна значущість визначається головним чином наявністю інформаційних технологій. При цьому слід зазначити, що одночасно вони як розширюють можливості, так і становлять загрози для підприємств, оскільки швидко змінюються в часі. Тому предметом дослідження технологічних факторів повинні стати можливі зміни технологій і прогнозування їх впливу на розвиток підприємства.

Соціальні (соціокультурні) фактори. Соціальний складник досліджують, щоб виявити вплив на господарську діяльність таких соціальних явищ, як демографічна структура населення, рівень його кваліфікації, рівень безробіття, система суспільних цінностей, мобільність населення тощо. Головна особливість соціальної компоненти полягає в тому, що вона змінюється відносно повільно, але спроможна привести до істотних змін в оточенні будь-якого підприємства. Більше того, саме ця компонента має найбільший вплив на формування споживчих переваг, від яких залежить спрямованість споживчого попиту.

Міжнародні фактори. Основними факторами, що відображають вплив міжнародних процесів на організацію, є договірно-правова база зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво, впровадження прогресивного досвіду розвинених країн щодо стимулювання і розвитку.

Отже, якщо говорити про кількість зовнішніх факторів, то можна стверджувати, що організація перебуває в оточенні чинників, вплив яких складно превентивно оцінити.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 2.2.2. Зовнішнє середовище:

  1. 8.3. Суть фінансово-економічної безпеки державного підприємства
  2. 11.2. Статистика природних ресурсів
  3. 16.5. Статистичне забезпечення маркетингу на ринку банківських послуг
  4. завдання для самоконтролю
  5. 16.6. Аналіз і прогноз кон'юнктурних коливань інвестиційного ринку
  6. 4.1. Поняття кредиту і завдання його статистичного вивчення
  7. 4.2. Статистичне вивчення обсягу, складу й динаміки кредитних вкладень і кредитних ресурсів
  8. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
  9. ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
  10. ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
  11. ТЕМА 3. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ
  12. ТЕМА 4. СУЧАСНІ МОДЕЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ
  13. ТЕМА 6. ПЛАНУВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ