<<
>>

14.3. Формування екологічного менеджменту

Раціональні й локальні природоохоронні заходи мають суттєве значення для запобігання екологічним проблемам на рівні підприємства. Використання адміністративних методів не може впливати на екологічну ситуацію у повному обсязі.
Ініціативна й результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їхніх екоефективних програм, може привести до поліпшення стану навколишнього середовища.

Розв'язання проблеми оптимізації виробництва і природокористування пов'язано з розвитком двох напрямів:

^ створенням нових ефективних технологій;

^ створенням досконалішої системи управління розвитком техніки й технології виробництва та природокористування на основі математичного моделювання.

Економіко-правовий механізм у галузі екології на макрорівні (рівень економіки країни) визначає його напрями в діяльності кожного підприємства і являє собою систему економіко- правових засобів для регулювання еколого-економічних відносин, спрямованих на досягнення мети й завдань екологічної політики підприємства.

Відповідно до такої політики кожному підприємству слід мати економічно обґрунтовані засоби у вигляді:

> платежів;

■ стягнень;

■ розрахунків;

■ виплат.

Спрямовані на формування бюджетного й позабюджетного фінансування заходів для екологічної безпеки та ефективності використання природних ресурсів.

Джерелами формування системи екологічного фінансування можуть бути:

• платежі за спільне користування ресурсами;

• плата за погіршення якості природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища;

• страхові розрахунки;

• грошові стягнення;

• стимули - пільги при оподаткуванні;

• короткострокові й довгострокові платежі;

• підвищення норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;

• застава природних ресурсів.

Ці засоби більшою мірою можуть застосовувати в екологічній політиці держави. Задіяні в організаційно-економічному механізмі функціонування на рівні підприємства, доповнюючи макрорівень і враховуючи особливості діяльності, вони здатні сприяти ефективності управління екологічною безпекою. Взагалі ж управляти охороною довкілля на рівні окремого підприємства дуже важко. Тому екологічний менеджмент сліж здійснювати на всіх рівнях управління. Виконання екологічної політики вимагає використання певних коштів, основна частина яких має надходити за допомогою дії системи еколого- економічних засобів. Визначаючи стратегічні напрями розвитку підприємства, обов'язково слід формувати завдання в галузі екології. Сформовані під ці завдання бюджети можна використати на:

• розробку екологічних програм;

• виконання науково-дослідних робіт у галузі екології;

• розробку екологічних стандартів, нормативів;

• здійснення профілактичних робіт зі зниження забруднення довкілля;

• стимулювання працівників у разі, якщо вони здійснюватимуть екологічну діяльність;

• оснащення підприємств приладами, устаткуванням, транспортними засобами.

Як показують дослідження, на виробничих підприємствах основним напрямом діяльності екологічних служб є розробка екологічних стандартів, нормативів, методик, які б давали змогу мати обґрунтовану нормативно-методичну базу для управління безпекою довкілля на ефективному та якісному рівні. Для успішного виконання екологічних програм екологічну безпеку слід розглядати системно. Ця система має охоплювати три підсистеми:

- природну;

- соціальну;

- економічну.

На виробничих підприємствах слід проводити наукові дослідження, щоб створити конкретну екологічнумодель і методи управління нею для управління рівновагою системи. Від нових ефективних технологій залежать кількість і концентрація хімічних речовин, які регламентуються шляхом встановлення гранично допустимої концентрації. Етапами комплексного екотехнічного аналізу виробництва, який спирається на ситуаційний підхід (дозволяє менеджерові ухвалювати рішення, ґрунтуючись на аналізі й розумінні ситуації, динаміки її зміни), мають стати визначення:

• науково обґрунтованої потреби в тому типі виробу, матеріалів чи послуг, які розглядаються;

• варіантів технології виробництва, матеріалів, надання послуг;

• технології утилізації виробів, матеріалів після використання;

• вибору оптимального виготовлення матеріалів, послуг для задоволення потреби, найкращої технології виробництва й технології утилізації виробів після її впровадження.

Науково обґрунтоване рішення щодо вибору варіанта технології виробництва дасть змогу ще на стадії проектування продукції гарантувати екологічну безпеку як самого підприємства, так і природного навколишнього середовища.

Враховуючи життєвий цикл товару, ще заздалегідь потрібно розв'язувати проблеми утилізації після відпрацювання товаром своєї функції.

Отже, визначення доцільності виду виробництва дасть змогу уникнути як екологічних, так і економічних проблем, спрямувати потрібні ресурси на поліпшення якості роботи підприємства. У процесі екологічного менеджменту доцільно вимірювати соціальні втрати від забруднення навколишнього середовища. При цьому слід враховувати такі чинники:

• збитки, заподіяні власності;

• витрати на підтримання здоров'я (на медичне обслуговування і втрати робочого часу);

• вартість понівеченої природи.

Екологічний менеджмент підприємства у свою чергу має формувати й поширювати інформацію, яка надходить із:

• природно-екологічного середовища - про стан водного й повітряного басейну, наявність особливо шкідливих речовин у ньому;

• соціального середовища - інформацію про робочі місця, їхню зручність (ергономічна);

• технологічного середовища - інформацію про нові види сировини й матеріалів, енергії, про високопродуктивне обладнання, яке працює за екологічно безпечною технологією;

• функціонального середовища - про обґрунтованість завдань і рішень у галузі екології від генерального менеджменту;

• організаційного середовища - про раціональну організацію виробництва, можливості використання безвідходних технологій, ефективність використання сировини та ін.;

• економічного середовища - розрахунки ефективності побудови очисних споруд, окупність «чистих» технологій;

• інноваційного середовища - повідомлення про найраціональніші варіанти використання довкілля (розвиток і вдосконалення).

Для того, щоб підприємствам України розв'язати проблему формування системи екологічного менеджменту, потрібно:

• усвідомити концепцію екологічного управління як складник методології забезпечення сталого розвитку суспільства;

• враховувати те, що одним із основних напрямів виходу з екологічної кризи має стати участь України в міжнародних заходах із захисту навколишнього середовища:

- в розробці й ухваленні міжнародних стандартів, які стосуються екологічного аудита;

- в управлінні й формуванні своїх адекватних систем екологічного менеджменту;

• відповідно до міжнародної «Схеми екологічного менеджменту і аудита» (ЕМАБ) науковцям та практикам під час розробки й запровадження екологічного менеджменту враховувати такі завдання екологічного менеджменту:

- економію сировини й енергії;

- мінімізацію кількості відходів і забруднень навколишнього середовища;

- скорочення відходів, спричинених надлишком матеріалу, використовуваного під час упакування чи внаслідок короткого терміну служби товару;

- створення безпечних умов праці співробітників;

- проведення оцінки міри екологічного ризику й витрат для подальшого розрахунку можливих фінансових інвестицій, потрібних для створення «зеленого» іміджу компанії та підвищення екологічної відповідальності працівників;

- інформування громадськості й населення про характер виробничої діяльності і стан навколишнього середовища в районі розміщення виробництва.

Стимули, які можуть активізувати застосування екологічного менеджменту на підприємствах:

• платежі й податки за забруднення, які розраховують на основі кількості викидів;

• субсидії, які дадуть змогу підприємствам скоротити обсяги забруднень, такі, як пільгові та інвестиційні кредити;

• додаткові кредити, що допоможуть врегулювати ціни на кінцеву продукцію;

• створення системи екологічного страхування й спеціалізованих екологічних банків.

На рівні кожного підприємства слід розробляти відповідні стратегії, які б ставили перед персоналом конкретні цілі й допомагали розвивати екологічну свідомість. Важливо, щоб екологічне мислення охоплювало всі функціональні сфери підприємства й визначало ухвалення рішень.

Для подолання екологічних кризових явиш потрібно підготувати висококваліфікованих управлінців, які воло­діють сучасними методами й технологіями екологічного менеджменту.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 14.3. Формування екологічного менеджменту:

  1. 8.3. Суть фінансово-економічної безпеки державного підприємства
  2. 5. Управління в системі внутрішніх справ
  3. 2.4. Форми, види та способи спостереження
  4. 7.1. Види взаємозв'язків
  5. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
  6. ТЕМА 12. КЕРІВНИЦТВО І ЛІДЕРСТВО
  7. ГЛОСАРІЙ
  8. ПЕРЕДМОВА
  9. Розділ 14. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ
  10. 14.1. Концепція екологічного менеджменту
  11. 14.2. Міжнародні стандарти екологічного менеджменту
  12. 14.3. Формування екологічного менеджменту