<<
>>

14.1. Концепція екологічного менеджменту

В умовах погіршення стану навколишнього середовища використання ринкових механізмів екологічного управління є актуальним, оскільки моделі організації та управління природокористуванням і охороною природного середовища, які діють в Україні, не забезпечують узгодженості економічних і природоохоронних цілей в масштабах країни і, відповідно, реалізацію оптимальних екологобезпечних управлінських рішень на рівні організації.
У зв'язку з цим впровадження та реалізація концепції екологічного менеджменту є актуальною управлінською проблемою.

Поняття «екологічне управління» та «екологічний менеджмент» нетотожні. Зокрема екологічне управління - це діяльність державних органів і економічних суб'єктів, спрямована на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку й реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

Екологічний менеджмент трактується як: - ініціативна й результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їхніх власних екологічних цілей, проектів та програм, розроблених на основі принципів екоефективності (це виробництво товарів і надання послуг, які належно задовольняють потреби споживачів, і водночас - відмова від виснаження ресурсів та негативного впливу на довкілля) й екосправедливості (стосунки стосовно використання природних благ серед людей, що живуть у той самий час у різних регіонах планети і між представниками різних поколінь);

- тип управління, орієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва й екологічної культури життє­діяльності людини, соціально-психологічне мотивування гармонії взаємин людини з природою;

- екологічно безпечне управління виробництвом, за якого досягають оптимального співвідношення між екологічними та економічними показниками.

Предметом екологічного менеджменту є:

• екологічні (природоохоронні, ресурсозбережні тощо) аспекти діяльності підприємства (організації);

• продукція, що виробляється;

• послуги.

Кінцевою метою екологічного менеджменту є:

• мінімізація негативних впливів бізнес-діяльності на навколишнє природне середовище;

• досягнення високого рівня екологічної безпеки процесів виробництва та споживання продукції, яку виробляють на підприємстві, і виконуваних послуг.

При цьому реалізацію цих завдань слід узгоджувати із досягненням підприємством інших пріоритетних цілей, включаючи забезпечення поточної й довгострокової конкурентоспроможності.

Основні цілі й відповідні критерії їх досягнення в екологічному менеджменті пов'язані з процесами постійного поліпшення. Послідовного з року в рік поліпшення слід досягати в усіх екологічно значущих аспектах діяльності економічних суб'єктів. Подібне поліпшення загалом неможливо імітувати чи фальсифікувати, що створює обов'язкову основу для оцінки екологічної спроможності економічних суб'єктів. Отже, ефективний екологічний менеджмент має забезпечити підприємству кредит довіри у відносинах з усіма зацікавленими в його діяльності сторонами. Саме в цьому полягає основна перевага екологічного менеджменту порівняно з традиційним формальним екологічним управлінням.

Потреба в екологічному менеджменті визначається не тільки погіршенням екологічної обстановки, кризою навколишнього середовища, але й закономірними тенденціями розвитку сучасного виробництва, такими, як:

• диференціація регіонального розміщення виробництва;

• збільшення виробничих потужностей за потребами нових технологій;

• загострення впливу виробництва не тільки на природу регіональну, але й загальний світовий простір;

• поділ країн у світовій економіці на виробників небезпечних відходів і їхніх поглиначів (концентрація відходів);

• виникнення політичного змісту екологічної свідомості й світогляду;

• тенденції науково-технічного прогресу (біотехнології, ядерні технології й ін.).

Узагальнюючи вищенаведене, зазначмо, що концепція екологічного менеджменту - це комплекс ключових положень, що визначають організацію природоохоронної діяльності на підприємстві.

Положення 1. Без досягнення екологічної стійкості не може бути довгострокового економічного зростання. Приро­доохоронна робота пов'язана не тільки з витратами підприємницької діяльності, але й з одержанням переваг у конкурентній боротьбі.

Положення 2. Потрібна чітка організаційна спрямованість для того, щоб включати екологічні аспекти в усі види діяльності, починаючи з наукових розробок і закінчуючи виробництвом і поширенням продукції.

Положення 3. Потрібний постійний діалог і довірчі взаємо­відносини з громадськістю, без яких успішна підприємницька діяльність неможлива.

Концепція екологічного менеджменту містить у собі такі елементи (рис. 38):

Екологічне^ { Екологічне^ {Екологічна^ {Екологічна

середовище якість

^ V

Рис. 38. Елементи концепції екологічного менеджменту

Виділяють такі принципи екологічного менеджменту:

>Принцип екологічного мотивування діяльності. Його суть полягає в переважному використанні засобів мотивування, спрямованих на розв'язання екологічних проблем.

> Принцип випередження у розв'язанні проблем. Механізм екологічного менеджменту повинен бути орієнтований на запобіжні заходи виникнення кризових ситуацій.

> Принципи цілеспрямованості, своєчасності та послідовності. Мета екологічного менеджменту повинна включати ті компоненти, які відображають проблеми екології й погоджують їх у системі загальних проблем розвитку виробництва.

>Принцип професіоналізму. Полягає в потребі у спеціальній підготовці менеджерів, оперуванні знаннями в галузі екології. Професійна підготовка дає діючі установки управління й виділення пріоритетів. Саме цього нам сьогодні катастрофічно не вистачає.

> Принцип відповідальності. Полягає у розробленні відповідальності за екологічні наслідки.

Ці принципи екологічного менеджменту можуть і повинні діяти тільки в системі, у взаємозалежності. Адже кожен з них є доповненням і конкретизацією іншого.

Завдання екологічного менеджменту полягають у:

виробництво І
культура
V.
Міжособистісні види конфліктів

І"

^ налагодженні екологічно безпечних виробничих процесів (таких, що передбачають відсутність забруднювальних речовин, ефективність ресурсоспоживання, низькі показники енергоємності тощо);

^ забезпеченні екологічного сумісництва всіх підрозділів підприємства;

^ досягненні оптимальних еколого-економічних співвідношень (найменша собівартість чи найбільший обсяг випуску продукції за найменших збитків для навколишнього середовища);

^ запобіганні негативній антропогенній дії на природу в процесі виробництва, споживання чи утилізації продукції, яку виготовляють;

^ перетворенні екологічних обмежень на нові можливості зростання виробничої діяльності (утилізація відходів, впровадження маловідходних технологій тощо);

> оновленні продукції відповідно до соціальної відпові­дальності перед споживачами та створення привабливого іміджу (це образ організації, який існує у свідомості людей);

У створенні «зеленого» іміджу (вибір постачальників з урахуванням їхнього ставлення до навколишнього середовища, передбачуваність щодо ресурсів, які постачають, та ін.);

> стимулюванні природоохоронних ініціатив, що вивільняють додаткові фінансові засоби внаслідок зниження витрат (завдяки зменшенню обсягів споживання енергії, природних ресурсів, ліквідації відходів) та зростання доходів (завдяки продажу поліпшених чи дорожчих «зелених» товарів і створення принципово нової продукції).

Основу методів екологічного менеджменту становлять:

• екологічний баланс - кількісне співвідношення екологічних компонентів, яке забезпечує стійку рівновагу екосистеми;

• екологічний контролінг - планування й облік екологічних витрат, надання звітності з екологічної діяльності підприємств, індексації екологічних платежів підприємств, формування і використання коштів екологічних фондів, визначення ставок екологічного страхування тощо;

• екологічний облік - це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, опрацювання та підготовки релевантної інформації(це інформація про доходи і видатки, яка може вплинути на ухвалене рішення) про діяльність підприємства в галузі природокористування для передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для ухвалення оптимальних рішень;

• екологічний аудит - різновид аудиторської діяльності (перевірки), який здійснюють в інтересах суб'єктів господарювання і держави та який пов'язаний з перевіркою діяльності суб'єктів господарства для встановлення відповідності їхньої роботи вимогам екобезпеки, забезпечення раціонального використання і поновлення природних ресурсів, одержання достовірної інформації про виробничу діяльність об'єкта аудита і формування на її основі аудиторських висновків;

• управління якістю навколишнього природного середовища.

Організаційна структура екологічного менеджменту на

різних підприємствах неоднакова й залежить від галузі господарства, номенклатури продукції, обсягів виробництва, чисельності працівників та інших факторів. Деякі тенденції, що існують в сучасній культурі підприємства, стосуються й екологічного менеджменту. Принцип створення організаційних структур визначає роль та обов'язки ради директорів і вищого керівництва і потребу в підготовці керівників середньої ланки. Робота з персоналом полягає в постійному навчанні раціонального господарювання. Персонал привчають контролювати кількість сировинних ресурсів та якість їх використання. Особливу увагу в процесі навчання робітників приділяють чіткому виконанню технологічних регламентів виробництва, а інженерно-технічного персоналу - складанню економічних, але здійсненних регламентів та інструкцій. Мета раціонального господарювання полягає в тому, щоб із якнайбільшою ефективністю використовувати наявне устаткування й виробничі процеси - це основне завдання управління.

Механізм екологічного менеджменту - це сукупність заходів впливу з урахуванням екологічних аспектів на всіх етапах діяльності суб'єкта господарювання. Механізм екологічного менеджменту має три складники (рис. 39):

Керівництво й контроль

Т

Механізм екологічного менеджменту

Самоконтроль )) (( Економічні механізми

Рис. 39. Складники екологічного менеджменту

Керівництво й контроль. Це основні державні нормативи, спрямовані на дотримання прийнятих стандартів на продукцію і технології, стічні води, допустимий рівень атмосферних викидів тощо. Екологічний контроль відіграє позитивну роль у розвитку законодавчої бази всіх країн. В Україні нормативна база, що регулює стандарти навколишнього середовища1 (ГДК

1 Гранично допустима концентрація - максимальна кількість шкідливої речовини (забруднювача) в одиниці об'єму або маси водного, повітряного або ґрунтового середовища, яка практично не впливає на здоров'я людини. Встановлюється в законодавчому порядку або рекомендується як норматив.

Останнім часом, нормуючи ГДК, виходять не лише з впливу концентрації забруднювачів на здоров'я людини, а й з їхнього впливу на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, природні угруповання загалом, а також на клімат, прозорість атмосфери та санітарно-побутові умови життя.

Гранично допустимий викид - обсяг (кількість) забруднювачів, що надходять в атмосферу, водойми, ґрунт за одиницю часу з виробничо- господарських об'єктів, перевищення якого негативно впливає на довкілля й загрожує здоров'ю людини. Екологічно доцільно встановлювати ГДВ для кожного підприємства або джерела забруднення.

Гранично допустимий скид - максимальна маса забруднювачів, що дозволена до надходження у водний об'єкт із стічними водами, й подальше відведення з нього за одиницю часу для забезпечення норм якості води в контрольному пункті. Встановлюється з урахуванням ГДК забруднювальної речовини в місцях водокористування, асимілювальної (переробної) здатності водного об'єкта та оптимального розподілу маси забруднювачів, які скидають водокористувачі разом із стічними водами.

- гранично допустима концентрація) і природоохоронну діяльність підприємств (ГДВ - гранично допустимий викид, ГДС

- гранично допустимий скид).

Належний екологічний контроль поки не налагоджено: він базується на звітних даних підприємств та аналізах якості повітря, води, ґрунту, що здійснюють санітарно-епідеміологічна служба та природоохоронні органи.

Самоконтроль. Це ініціативи підприємств чи галузей щодо контролювання свого виробництва шляхом дотримання стандартів, моніторингу, зниження рівня забруднення, шуму. Самоконтроль значною мірою знижує та знижуватиме далі негативний вплив промислового виробництва на навколишнє середовище. Для того, щоб контроль був дієвим, слід виробити систему вимог, погоджених між відповідними галузями промис­ловості й урядом.

Така система контролю допоможе промисло­вості вільно розвиватися та бути конкурентоспроможною.

Економічні механізми. Економічні механізми передбачають елементи державного втручання у ринкове регулювання через:

- платежі за забруднення та штрафи;

- реалізацію ресурсних квот і «ліцензій на забруднення»;

- надання кредитів як заохочення за економію ресурсів;

- покриття витрат на амортизацію;

- скасування субсидій тощо.

Дедалі більший інтерес до впровадження економічних механізмів, тобто заходів, спрямованих на зміну ринкової вартості сировини, товарів і послуг за допомогою державних механізмів, що впливають на собівартість виробництва чи споживання, пояснюється:

^ потребою створення системи матеріальних стимулів і заохочень для забезпечення прогресу у сфері екології;

^ ефективним використанням переваг ринку для досягнення поставлених цілей у цій сфері;

^ пошуком, який здійснюють природоохоронні державні органи й суб'єкти господарювання, найменш витратних методів для досягнення цих цілей;

потребою переходу від боротьби із забрудненнями до запобігання їм.

Важливим елементом концепції стратегічного менеджменту є екологічна стратегія, яка становить собою ланку, що пов'язує нормативну екологічну політику й оперативні екологічні програми.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 14.1. Концепція екологічного менеджменту:

  1. 8.3. Суть фінансово-економічної безпеки державного підприємства
  2. 2.1. Современная парадигма финансового менеджмента
  3. 2.3. Производные концепции и модели финансового менеджмента
  4. 1. Основные положения концепции финансового менеджмента
  5. 3.4. ПЕРВЫЙ УРОВЕНЬ ЗНАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТА 30-60-х ГОДОВ
  6. 4.1. Теоретические основания применения методологических подходов к изучению проблем менеджмента
  7. 14.3. Стратегический менеджмент
  8. ПЕРЕДМОВА
  9. Розділ 14. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ
  10. 14.1. Концепція екологічного менеджменту