<<
>>

13.2. Інформаційне середовище комунікацій

Організації не спроможні здійснювати діяльність без інформації. Стрижнем управління є своєчасна і повна інформація про ситуацію, щодо якої ухвалюють рішення, про шляхи його реалізації, про цілі управління та можливі наслідки.
Інформаційне середовище комунікацій є основою фронтальної інформатизації комунікативних процесів, коли новітні способи і засоби збору, накопичення та опрацювання даних стають дієвим елементом усіх форм інформаційно-комунікаційних зв'язків без обмежень.

До інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні тощо) і знань, потрібних для реалізації функцій менеджменту. Інформацію, яку використовують в управлінні виробничо-господарськими організаціями, класифікують за характером, сферами виникнення, при­значення та формами фіксації. Серед інших класифікаційних ознак інформації виокремлюють змістову та рівневу ознаки.

Відповідно до змістової ознаки інформацію класифікують за об'єктами відображення (трудові, матеріальні ресурси, засоби виробництва, фінанси), галузями діяльності та за типами відносин (економічні, соціальні, технічні).

За рівневою ознакою визначають спрямованість інформації. Вона може бути: командна (надходить від суб'єкта до об'єкта управління), повідомна (надходить від об'єкта та суб'єкта), а також горизонтальна (забезпечує інформаційний обмін між партнерами одного рівня).

Класифікація інформації важлива як для аналізу інформаційного обміну, що існує в системі, так і для організації його в системі, що створюється. За допомогою класифікації можна виявити ділянки, де є надмір або брак інформації. Наприклад, в організації управлінського циклу слід зафіксувати раціональне співвідношення між плановою, координаційною (постанови, накази, вказівки), контрольною (норми й нормативи, відхилення від планів) та обліковою (дані бухгалтерського і статистичного обліку) інформацією. За дефіциту облікової інформації органи управління розробляють планову інформацію, не знаючи реальної ситуації на конкретних ділянках об'єкта управління, що негативно позначається на обґрунтованості та ефективності планових рішень.

Основні джерела інформації класифікують за місцем виникнення: джерелом зовнішньої інформації, що надходить від керівних органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об'єктом управління господарські зв'язки; джерелом внутрішньої інформації, що виникає на підприємстві (в об'єднанні). Сукупність повідомлень (з однаковими або близькими властивостями), що розподілені в цій системі для здійснення управління, утворює інформаційні потоки на підприємстві.

Інформація існує у формі її різних матеріальних носіїв. Для управління найбільше значення має інформація, зафіксована на постійних носіях, перш за все у вигляді різних паперових документів, USB флеш-накопичувачів.

Серед каналів передачі інформації розрізняють такі:

^ Канал-тест: один із стійких каналів, що включає всю письмову інформацію. Його перевагою є можливість багаторазово звертатися через будь-який проміжок часу, а недоліком - неможливість адекватно сприймати явища, які описують різні користувачі.

^ Канал-фірму: до цього каналу передачі інформації відносять усі носії інформації, пов'язані з цією організацією, та персонал. Уся інформація, яка виходить з фірми, поділяється на різні групи, такі як: 1) конкуренти, ринок, ресурси; 2) технології; 3) інформація про розвиток фірми.

^ Канал-консультанту: цей канал передачі інформації припускає, що фірма звертається по допомогу до консультаційної фірми, експерта, консультанта.

^ Канал-бесіду: включає опитування, інтерв'ю, бесіди. Його перевагами є можливості передачі найбільшої кількості деталей про визначену проблему. Водночас основним недоліком каналу-бесіди є складність доказу, що було повідомлено саме цю інформацію.

^ Канал-джокера: цей канал передачі інформації можна охарактеризувати як випадкове джерело інформації, що з'являється при розв'язанні проблеми.

Завдяки створенню інформаційного середовища зростає ефективність комунікаційних процесів, оскільки зумов­люється:

- віртуальність комунікативних процесів, коли електронне спілкування, на відміну від усної або документальної форми комунікації, відбувається у віртуальному інформаційному просторі глобальної комп'ютерної мережі;

- інтерактивність комунікацій;

- креативність у віртуальному спілкуванні.

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 13.2. Інформаційне середовище комунікацій:

  1. 3.1. Кошторисне фінансування соціальної сфери
  2. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
  3. ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
  4. ТЕМА 5. ІНФОРМАЦІЯ І КОМУНІКАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ
  5. ТЕМА 11. ПРОЦЕС ВИРОБЛЕННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
  6. Практичне заняття 5. ЕФЕКТИВНІ КОМУНІКАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ
  7. ГЛОСАРІЙ
  8. 2.2.1. Внутрішнє середовище
  9. 3.2. Класифікація управлінських рішень
  10. 3.3. Процес ухвалення управлінських рішень