<<
>>

12.2. Формування команд організації

Ефективність управлінського лідерства ґрунтується на результативності діяльності лідера у формуванні та управлінні командами. У багатьох сферах командна робота забезпечує високу ефективність і якість.
Формування й ефективне функціонування команд в організації передбачає:

• посилення ролі менеджера та лідера;

• проведення змін у системі управління й комунікацій організації;

• зміни організаційної культури лідерства.

У міру зростання ролі команд у ході реалізації реорганізаційних цілей і розв'язання складних проблем управління зростає потреба у зміні змісту й характеру діяльності, в розвитку таких якостей групи, що якісно змінюють її і ведуть до створення команди. Команда - це особливий різновид невеликої групи, якій властиві особливі риси, що визначають ефективність її діяльності. У команді характеристики групи поєднуються, але додаються ще деякі:

• тісніша взаємодія і взаємна залежність;

• члени команди обов'язково працюють спільно;

• командна робота націлена на спільне досягнення стратегічних і тактичних цілей.

Команду визначають як невелику спільноту людей, де здібності одного співробітника доповнюють здібності іншого, де члени колективу віддані спільній меті, активно сприяють реалізації завдань, що випливають з неї, виявляючи взаємну відповідальність. Команду також визначають як соціальну систему, що складається із взаємозалежних, об'єднаних спільною метою членів. Дослідники особливо підкреслюють таку відмітну особливість команди, як взаємозалежність її членів при збереженні відмінностей між ними.

Виділяють складники, які визначають передумови формування команди, такі як:

1. Мета командної діяльності - це розвиток системи, продукту чи якості.

2. Тривалість функціонування команди - може бути коротка або тривала залежно від мети й характеристик команди.

3. Членство в команді - може бути функціональне, де кожен член команди виконує чітко визначені функції, не втручаючись у сферу діяльності колег; взаємно перехресне, де всі члени команди взаємно доповнюють один одного.

Ефективність командної роботи оцінюють за трьома показниками:

1. Ступенем ефективності кожного з членів команди у виконанні закріплених за ним функцій і соціальних ролей. Ефективність пов'язана також зі здатністю індивіда працювати над собою, розвиваючи потрібні для команди якості. Ефектний член команди демонструє гнучкість у виборі моделей поведінки та адаптивність до мінливого середовища.

2. Ступенем ефективності команди як сукупності індивідів. Ефективність діяльності команди обумовлена її здатністю використовувати сукупний потенціал своїх членів, перетворювати його на щось більше, ніж просто сума потенціалів.

3. Ступенем ефективності взаємодії команди із зовнішнім середовищем. Ця ефективність пов'язана зі здатністю команди створювати, підтримувати й використовувати потенціал співробітництва із зовнішніми стосовно команди індивідами та структурами для оптимального досягнення цілей командної діяльності. Ефективна команда має особливі риси, що визначають продуктивність діяльності та відчуття повного задоволення командними процесами й результатами діяльності.

Характеристиками ефективної команди є:

■ високий ступінь злагодженості її довіри між членами команди;

■ чітка самоідентифікація індивідів з командою;

■ спільне бачення місії команди і її цілей;

■ професійна компетентність і висока мотивація членів команди; їхні взаємозалежність та взаємодоповнюваність;

■ невелика кількість членів команди;

■ високий ступінь участі та задоволеності від членства в команді.

Внутрішньокомандна ефективність, на думку амери­канського психолога К. Арджиріса, базується на емоційному інтелекті членів команди і позитивних нормах, до яких він відніс щирість ідей і почуттів, відкритість, експериментування, допомогу іншим в експериментуванні, індивідуальність, роздуми, зацікавленість, внутрішнє зобов'язання. З характеристиками ефективної команди можна ознайомитися у додатку Ж. Основу командоутворення становлять принципи командної роботи (рис.

30).

Рис. 30. Принципи командної роботи

Принцип колективного виконання роботи означає, що кожен член команди виконує ту частину загального завдання, яку йому доручила команда, а не ту, що він зазвичай виконував за завданням адміністративного начальства (хоча останнього не виключають і в рамках команди).

Принцип колективної відповідальності передбачає, що вся команда втрачає в довірі, стимулюванні, в суспільному визнанні, якщо завдання не виконано з вини одного з членів команди.

Принцип єдиної для команди форми стимулювання (оплати) за кінцевий результат: оплата та інші форми стимулювання членів команди обумовлюють з керівництвом заздалегідь. Створюють «фонд стимулювання (або оплати)». Розподіляють фонд тільки всередині команди, без участі керівництва або замовника.

З цим принципом пов'язаний принцип високого стимулу команди за кінцевий результат. Приступаючи до формування команди, керівництво повинно мати інформацію про значущі для кандидатів у члени команди стимули. На підставі цієї інформації створюють «фонд стимулювання». Як гідні стимули можуть виступати не тільки гроші, але й інші стимули. Нерідко суспільне визнання виявляється ціннішим стимулом, ніж матеріальна оплата.

Принцип автономного самоврядування команди: управляє діяльністю членів команди її керівник (лідер), а не адміністративне керівництво організації.

Принцип підвищеної виконавської дисципліни базується на визнанні факту, що кожен член команди відповідає за кінцевий загальнокомандний результат. Цей принцип добровільно приймає кожен член команди.

Ключовим принципом формування команди є принцип добровільності входження в команду. До складу команди можуть включити тільки того кандидата, який добровільно виявив готовність увійти до складу команди на основі повного знання і розуміння всіх умов її діяльності.

Для формування команди важливо дотримуватися етапів цього процесу:

• формування;

• шторму;

• нормалізації;

• результативної діяльності;

• роз'єднання команди.

Рис. 31. Стадії розвитку команди

На першій стадії «

<< | >>
Источник: Стахів О. Г., Явнюк О. І., Волощук В. В.. Основи менеджменту: Навчальний посібник. / За наук. ред. док. екон. наук, проф. М. Г. Бойко. - Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», - - 336 с .. 2015

Еще по теме 12.2. Формування команд організації:

  1. ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
  2. ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
  3. ТЕМА 13. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ, СТРЕСАМИ І ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ЗМІНАМИ
  4. ТЕМА 14. УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ОРГАНІЗАЦІЇ
  5. Практичне заняття 2. ОРГАНІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ
  6. Практичне заняття 7. ПЛАНУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ
  7. Практичне заняття 8. ФУНКЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  8. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГУ
  9. 2.2. Підприємницьке середовище організацій
  10. 5.2. Види організаційних структур управління
  11. 9.1. Організаційна культура в системі менеджменту підприємства
  12. 12.1. Управління групами в організаціях
  13. 12.2. Формування команд організації
  14. 1.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СКЛАДНА СИСТЕМА ТА ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
  15. 2.4 ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ОСНОВНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СТАДІЇ ВИНИКНЕННЯ ЗМІН
  16. 5.1 ДИЗАЙН ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК НАБІР ПАРАМЕТРІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ РІВНІ ПОДІЛУ ПРАЦІ ТА КООРДИНУВАННЯ
  17. 5.2 РІВНІ ТА ЕТАПИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН
  18. 5.3 ОБ'ЄКТИ ТА КОМПОНЕНТИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПЕ­РЕТВОРЕНЬ
  19. 9.5 СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВ­НОСТІ, РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ І ЯКОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ