<<
>>

3.3 КОМПЛЕКСНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ: ЕКО­НОМІЧНИЙ, МОТИВАЦІЙНИЙ, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ, ПРАВО­ВИЙ

Життєздатність сучасної організації забезпечується обмінними процесами із з середовищем, які ускладнюються з розвитком техніко- технологічних засобів виробництва, посиленням у них ролі людини, вимагають зміни концепції менеджменту, орієнтації його на комплекс­не управління економічними та соціальними процесами.

Система управління організацією формує основу будь-якої соці­ально-економічної системи. Вона складається з таких компонентів (підсистем):

- керуючої підсистеми, яка містить статичну (суб'єкти управлін­ня) та динамічну (процеси управління - планування, організація, ана­ліз, контроль, облік тощо, які забезпечують реалізацію загальних і конкретних функцій управління) функціональні підсистеми;

- підсистем забезпечення (нормативно-правове, організаційне, обліково-аналітичне, фінансове, кадрове, інформаційне тощо), які повинні створювати сприятливі умови для функціонування основних підсистем управління організацією;

- механізму управління (сукупність організаційних, економіч­них, соціально-психологічних та інших методів управління), який визначає, зокрема, цілі, принципи, способи управління об'єктами і процесами.

Механізм - (від грецького mechodos - машина) послідовність станів, процесів, що визначають собою певне явище, дію.

У науковій літературі термін «механізм управління» є широко вживаним, але існує багато різних точок зору стосовно його формулю­вання. У загальному в економічній і управлінській науці «механізм» означає «внутрішню будову, систему чого-небудь».

Механізм містить певну послідовність економічних явищ: його складовими елементами одночасно виступають вхідні і вихідні явища, а також весь процес, який відбувається в інтервалах між ними. Меха­нізм є природною системою, що визначає необхідний взаємозв'язок, який виникає між різними економічними явищами [10].

Розрізняють також два основних підходи до визначення поняття «механізм»:

- структурно-організаційний;

- структурно-функціональний.

Структурно-організаційний підхід визначає механізм як сукуп­ність певних складових елементів, що створюють організаційну основу певних явищ та процесів.

Структурно-функціональний підхід акцентує увагу не тільки на організаційній основі його побудови, але й на його динаміці, реально­му функціонуванні.

Статику механізму управління визначають суб'єкти та об'єкти управління, які становлять організаційно-структурну основу механіз­му, а динаміку - комплекс зв'язків та взаємодію між ними.

Механізм управління розглядають як складову частину системи управління, що забезпечує дієвий вплив на фактори, стан яких обумо­влює результат діяльності об'єкту управління.

Комплексний механізм управління має бути побудований як ві­дносно самостійна система, тобто необхідно визначити його структу­ру, встановити взаємозв'язок між елементами, проаналізувати їх фун­кції та спроможність діяти цілеспрямовано зі своїми особливостями. Це дозволяє розглядати його як результативний спосіб пізнання реаль­ної дійсності і науково обгрунтованого впливу на процеси, які відбу­ваються в організації, що відповідає вимогам системного підходу.

Окрім того, механізм управління як складна управлінська кате­горія включає [13]:

- цілі управління (ЦУ);

- кількісний аналог цілей (КУ) - критерії управління;

- чинники управління (ЧУ) - елементи управління та їх зв'язки на які здійснюється вплив задля досягнення поставлених цілей;

- методи взаємодії на зазначені чинники управління (МВ);

- ресурси управління (РУ) - матеріальні та фінансові ресурси, соціальний потенціал, за допомогою яких та при використанні відпові­дного методу управління забезпечується досягнення означеної цілі.

Відповідно, для конкретного об'єкта механізм управління мож­на відобразити функціоналом:

МУ= / (ЦУ; КУ; ЧУ; МВ; РУ) (3.1)

Синхронізація основних функцій окремих механізмів управлін­ня у складі комплексного механізму сприяє створенню таких умов функціонування, які б забезпечили максимальну ефективність і ре­зультативність менеджменту.

Комплексний механізм управління - це взаємопов'язана система елементів організаційно-економічного, мотиваційного та правового впливу на процес управління організацією.

Комплексний механізм управління є складним і системним утво­ренням, що органічно поєднує в собі такі складові елементи (механіз­ми) (рис. 3.1):

Рис. 3.1 - Комплексний механізм управління

- економічний (методи планування та прогнозування, методи та інструменти управління матеріально-технічною, фінансовою, інвести­ційною та інноваційною підсистемою);

- мотиваційний (сукупність командно-адміністративних та со­ціально-економічних стимулів, що спонукають персонал до високое­фективної роботи);

- організаційний (об'єкти, суб'єкти управління, їх цілі, завдання, функції, методи управління, організаційні структури та результатив­ність їх функціонування);

- правовий (нормативно-правове забезпечення управління: Гос­подарський кодекс, Кодекс законів про працю, Цивільний кодекс, По­датковий кодекс, закони та постанови Верховної Ради України, поста­нови і розпорядження Кабінету міністрів України, методичні рекомен­дації та інструкції).

Розглянемо більш детально елементи та інструменти наведених механізмів.

Економічний механізм визначає можливі способи підтримки на­лежного стану об'єктів управління, обгрунтовані шляхи розвитку сис­теми та методи залучення ресурсів для цього.

Економічний механізм має на меті збалансувати загальну ефек­тивність управління функціонуванням організації та формує систему аналітичних співвідношень, на базі яких встановлюється система ре­зультативних взаємопов'язаних індикаторів.

Економічні методи управління - це способи досягнення еконо­мічних цілей управління на основі реалізації вимог економічних зако­нів (фінансування, ціноутворення, господарський розрахунок, комер­ційний розрахунок тощо).

Традиційно економічні інструменти розгля­даються як управлінський контроль за прийняттям рішень у поточній діяльності організації з метою зростання прибутковості, рентабельнос­ті та зміцнення фінансового стану організації.

Мотиваційний механізм повинен виступати комплексом мето­дів, способів та форм зацікавленості у досягненні найкращих соціаль­но-економічних результатів управління елементами системи. Зацікав­леність сприяє виникненню стимулів щодо досягнення суб'єктами управління визначених цілей, чим обумовлюється ініціювання визна­ченої активності суб'єктів управління в динамічних умовах зовнішньо­го і внутрішнього середовища.

Серед різноманіття економічних методів мотивації можна виді­лити, наприклад, методи економічного стимулювання. Економічне стимулювання - це метод управління, який спирається на економічні інтереси працівників. Його основу складає формування доходів підп­риємства та кожного працівника залежно від особистого внеску.

Економічне стимулювання спирається на наступні основні принципи:

- взаємозв'язок та узгодженість цілей економічного стимулю­вання з цілями розвитку організації;

- диференціація економічного стимулювання, спрямована на

реалізацію необхідних змін у структурі виробництва;

- поєднання економічного стимулювання з іншими методами мотивації;

- поєднання економічного стимулювання з економічними санк­ціями, які передбачають матеріальну відповідальність працівників.

Організаційний механізм управління підприємством - це сукуп­ність різноманітних за своєю природою конкретних організаційних дій, покликаних організувати ефективну діяльність організації як відк­ритої виробничо-господарської та соціальної системи, що діє в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

В основі організаційного механізму лежать такі процеси, як фо­рмування органів управління організацією, розподіл компетенції між ними, формування системи внутрішнього та зовнішнього документоо­бігу, формування та закріплення регламентів взаємодії між керуючою і керованою підсистемами.

Основним призначенням організаційного механізму у складі комплексного механізму управління є формування та посилення орга­нізаційного потенціалу компанії як складової ресурсів управління, що забезпечують вплив на фактори виробництва.

Формування організаційного потенціалу досягається шляхом:

- проектування структури організації та її формування як цілес­прямованої виробничо-господарської соціотехнічної системи;

- організації діяльності компанії відповідно до встановлених ці­лей діяльності;

- організації інформаційного забезпечення управління діяльніс­тю компанії;

- реструктуризації компанії та реорганізації її діяльності відпо­відно до змін потреб суспільства, цілей організації і стану зовнішнього середовища;

- розвитку мотивації раціоналізації організаційних структур і систем управління.

Правовий механізм повинен забезпечувати регулювання право­відносин між суб'єктами управління. На практиці одні правові норми підсилюють вплив одного із зазначених механізмів, а інші правові норми при цьому втрачають потенційну силу впливу. Основним за­вданням правового механізму є усунення кількості суперечностей із правовідносин учасників процесу управління та надання їм оптималь­ного змісту.

Основною формою реалізації та застосування адміністративно- правових методів управління є розпорядництво та оперативне втру­чання у процес управління з метою координації зусиль його учасників для виконання поставлених перед ними завдань. Ці методи відрізня­ються від інших методів управління чіткою адресністю директив, обо­в'язковістю виконання розпоряджень і вказівок; їхнє невиконання роз­глядається як пряме порушення виконавчої дисципліни та спричиняє певні стягнення.

Наведені механізми у сукупності здатні забезпечити збалансо­ване та ефективне функціонування організації. Кожен окремий із за­значених механізмів повинен сприяти кінцевій меті у процесі управ­ління організацією.

<< | >>
Источник: Т. В. Назарчук, О. М. Косіюк. Менеджмент організацій : Навчальний посібник. - К.: «Центр учбової літератури», - 560 с.. 2015

Еще по теме 3.3 КОМПЛЕКСНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ: ЕКО­НОМІЧНИЙ, МОТИВАЦІЙНИЙ, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ, ПРАВО­ВИЙ:

  1. 3.3 КОМПЛЕКСНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ: ЕКО­НОМІЧНИЙ, МОТИВАЦІЙНИЙ, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ, ПРАВО­ВИЙ