<< Предыдушая Следующая >>

2.1. Мета та рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвести-цій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності74.
Мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає:
у використанні зовнішньоекономічних зв'язків для прискорення створення ринкової економіки;
у сприянні підвищенню рівня праці та якості національної продукції, придбання ліцензій та патентів, закупівель новітніх технологій, включенню національних підприємств до світової конкуренції;
у створенні умов доступу національних підприємств на сві-тові ринки шляхом державного, організаційного, фінансового та інформаційного сприяння;
у захисті національних зовнішньоекономічних інтересів і внутрішнього ринку;
сприянні та підтримці сприятливого режиму у відносинах з різними державами та міжнародними організаціями;
у регулюванні обсягу експорту та імпорту;
входженні країни до міжнародного поділу праці;
у зміні (удосконаленні) структури зовнішньої торгівлі;
у забезпеченні країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією тощо) та ін.
Існує два основних напрями зовнішньоекономічної політики:
політики вільної торгівлі;
протекціонізм.
Політика вільної торгівлі у чистому вигляді є утриманням держави від безпосереднього втручання у зовнішню торгівлю, лишаючи за ринком роль основного регулятора. Але це не є загальним усуненням держави від впливу на цей напрям господарської діяльності. Держава укладає угоди з іншими країнами для забезпечення максимальної свободи своїх господарюючих суб'єктів. Вільна торгівля приводить до позитивних політичних наслідків, оскільки країни стають взаємопов'язаними і, відповідно, зменшується загроза ворожих дій відносно одна одної.
Протекціонізм — політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Протекціонізм сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва.
Рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності умовно можна поділити:
на міжнародний: всесвітній, регіональний, галузевий;
національний: загальнодержавний, місцевий.
За формою регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна виокремити:
органи та організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність;
джерела, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність. За способом регулювання зовнішньоекономічної діяльності виділяють:
ринковий,
державний,
самоврядування (добровільні об'єднання) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або недержавні органи.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "2.1. Мета та рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності"
  1. 3. Інші види спеціальних режимів господарювання
    Якщо вищезгаданим спеціальним режимам господарювання в Господарському кодексі присвячені окремі глави, то решті видів -лише окремі статті. Виключна (морська) економічна зона України (далі - МЕЗ) -морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що належать Українській державі. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до двохсот
  2. Започаткування та становлення митної справи
    Започаткування та становлення митної справи відноситься до глибокої давнини. Ще в III і в II тисячолітті до н.е. митні відносини простежуються в державах Стародавнього Сходу: Єгипті. Ассирії, Вавилоні. Митні відносини нерозривно пов'язані із виникненням і розвитком економічного обігу і особливо зовнішньої торгівлі. У період між десятим і третім тисячоліттям до н.е. з'явились міста-держави,
  3. Митна політика та її основні елементи
    Митна політика та основні її елементи в основному збігаються в багатьох країнах, що спричинено інтеграційними процесами та розвитком гуманітарного законодавства, відкритістю суспільства, посиленням ролі та значення міжнародних зв'язків. Відповідно до ст. 2 МК України митна політика — це система принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки
  4. Митна політика і міжнародна торгівля
    Як уже неодноразово підкреслювалося, митна політика Україна залежить від потреб розвитку зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим митні відносини тісно пов'язані із намаганням України вступити до Всесвітньої торгової організації (ВТО). Вона є важливим міжнародним інститутом в розробці правил і методів тарифного і нетарифного регулювання ЗЕД. Тому варто зупинитися на аналізі особливостей
  5. 3.1. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СПРАВОЮ
    Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» держава є монополістом у галузі митної справи. Вона визначає систему правового регулю-вання митної справи, розробляє митну політику, організовує та безпосередньо здійснює митну справу. Тому вивчаючи питання про управління митною справою, необхідно виходити, перш за все, із значення її законодавчого забезпечення. В цьому напрямку вже
  6. Митно-тарифні заходи
    сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійсню- ються у визначеному законодавством порядку державними ор-ганами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо митні заходи більше відносяться до адміністративних, то відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» основним інструментарієм з формування і реалізації торгової політики та державного
  7. Мито в тарифі встановлюється двома методами
    Один із них — це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене таким чином, називається митом з ціни, або адвалерне. Другий метод — це визначення розміру мита безпосередньо в грошовому вираженні у вигляді певної суми, яка нараховується з ваги, об’єму та штуки товару. Мито, встановлене таким методом, називається специфічним митом. У сучасних митних тарифах
  8. § 3. Особливості криміналістичної характеристики та розслідування ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
    Криміналістична характеристика злочинів. Для економіки держави, що розвивається, велику небезпеку становить ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Криміногенна обстановка в цій сфері потребує прийняття відповідних заходів
  9. Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарської та банківською діяльністю
    1. Здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у
  10. 4. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Державна підтримка господарської діяльності
    Вивчаючи останнє питання цієї теми, в першу чергу з’ясуйте, що таке метод і форма державного впливу на господарські відносини. Варто знати, що ГК оперує терміном «засоби регулюючого впливу». Основними засобами регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання відповідно до ст. 12 ГК є: державне замовлення, державне завдання; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та
Портал "ЗНАНИЕ" © 2014
sci@all-sci.net

Рейтинг@Mail.ru