Аграрное право / Адвокатура (шпаргалки) / Административная деликтология / Административное право (шпаргалки) / Административное право Украины / Банковское право / Гражданский процесс / Гражданско-процессуальное право Украины / Гражданское право / Гражданское право России / Договорное право / Жилищное право России / Жилищное право Украины / Избирательное право / Коммерческое право / Конституционное право России / Конституционное право Украины / Криминалистика / Криминалистика (шпаргалки) / Криминальная сексология / Криминология / Муниципальное право России / Налоговое право / Нотариат / Охрана труда / Право Европейского союза / Правоведение, основы права / Правоохранительные органы / Римское право / Семейное право / Семейное право Украины / Сравнительное правоведение / Страховое право России / Судебная бухгалтерия / Судебная медицина / Судебная этика / Судопроизводство / Таможенное право / Таможенное право России / Теория государства и права / Теория государства и права (шпаргалки) / Транспортное право / Трудовое право России / Трудовое право Украины / Уголовно-процессуальное право Украины / Уголовное право (шпаргалки) / Уголовное право России / Уголовное право Украины / Уголовный процесс / Уголовный процесс (шпаргалки) / Финансовое право / Хозяйственное право России / Хозяйственное право Украины / Юридическая психология / Юридическая этика
<< Предыдушая Следующая >>

4.5. Склад злочину і кваліфікація злочину



Кваліфікація (від лат. qualificatio від дішіівц— який, якої якості + Гасегец— робити) злочину — найважливіша дія службової особи (дізнавача, слідчого, прокурора, судді), яка полягає у кримінально-правовій оцінці вчиненого суспільно небезпечного діяння. Це — встановлення у певному діянні всіх ознак конкретного складу злочину, передбаченого в КК.
Необхідними умовами правильної кваліфікації діяння є точне й повне встановлення всіх обставин його вчинення та досконале знання норм кримінального законодавства, законів і підзаконних актів, а також документів, що тлумачать норми КК, які застосовуються.
Кваліфікація злочину — це й процес, під час якого уповноважена на те службова особа встановлює відповідність всіх юридично значущих ознак вчиненого діяння відповідним ознакам певного складу злочину, передбаченого КК.
Процес кваліфікації має кілька етапів.
На першому етапі здійснюється повне й точне встановлення фактичних обставин вчиненого діяння, збір, дослідження й оцінка доказів у справі.
На другому етапі встановлюється норма Особливої частини КК, яка за попередньою оцінкою передбачає відповідальність за діяння, обставини якого були предметом дослідження.
На третьому етапі (він є підсумком процесу кваліфікації) зіставляються всі ознаки вчиненого діяння із ознаками складу діяння, передбаченого законом. Якщо в результаті такого співстав-лення буде встановлене повне співвідношення перших і других ознак, процес кваліфікації закінчується висновком про наявність у діянні особи складу відповідного злочину, що дає підставу для притягнення її до кримінальної відповідальності.
Зазвичай, на практиці всі етапи не мають чіткого розмежування у часі, але обґрунтований остаточний висновок, що має юридичну силу, може бути зроблений тільки після всебічного дослідження як матеріалів справи, так і норм законодавства.
Цей висновок знаходить свій відбиток у процесуальних документах: постанові про притягнення особи як обвинуваченого, обвинувальному висновку і у вироку.
Правила кваліфікації досить чисельні й різноманітні, їм надаватиметься постійна увага, особливо при вивченні Особливої частини курсу.
Тепер же зауважимо, що кваліфікація злочину фіксується у так званій формулі кваліфікації, яка є літерно-цифровим відображенням вчиненого й базується на нормах як Загальної, так і Особливої частини КК. У Загальній частині це статті 14, 15, 27, 28, 30 КК, у Особливій — практично всі статті, крім ст. 401 КК. Наприклад, формулою готування до квартирної крадіжки є: ч. 1 ст. 14 і ч. 3 ст. 185 КК. Формулою закінченого замаху на фіктивне підприємство, вчинене повторно, — ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 205 КК; організації вбивства з корисливих мотивів — ч. 3 ст. 27 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Отже, кваліфікація діяння є правовим обґрунтуванням кримінальної відповідальності та покарання особи, що вчинила злочин (або визнанням особи невинною). Для прийняття законних правових рішень у справі прийнятна тільки правильна кваліфікація діяння відповідними уповноваженими на те службовими особами. Помилка в кваліфікації діяння призводить до порушення принципу верховенства права (законності).
Контрольні питання
1. Дайте поняття кримінальної відповідальності та обставин, що її характеризують.
Що являють собою кримінально-правові відносини і з яких елементів вони складаються?
Назвіть філософські та правову підстави кримінальної відповідальності.
Що таке склад злочину і яке його співвідношення із поняттям злочину?
Які функції виконує склад злочину?
Які сторони (елементи) складають склад злочину, які ознаки їх характеризують та які з цих ознак можна віднести до обов’язкових і які — до факультативних?
Назвіть види складів злочину.
У чому полягає кваліфікація злочину і які етапи вона має?
Що є формулою кваліфікації?
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "4.5. Склад злочину і кваліфікація злочину"
  1. 5. ЗНАЧЕННЯ ПРАВИЛЬНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    Правильна кваліфікація злочину має важливе соціальне і правове значення. Правильно кваліфікувати злочин — означає встановити точну відповідність обставин вчиненого діяння ознакам конкретного складу злочину, який сформульований в кримінально-правовій нормі. Правильна кваліфікація означає застосування саме тієї статті чи сукупності статей, якими повністю охоплюється злочинне діяння, і призначення
  2. Розділ Vкримінальна ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ та її підстави. склад злочину і кваліфікація злочину
    Розділ Vкримінальна ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ та її підстави. склад злочину і кваліфікація
  3. 4.5. Склад злочину і кваліфікація злочину
    Кваліфікація (від лат. qualificatio від qualisy— який, якої якості + facerey— робити) злочину — найважливіша дія службової особи (дізнавача, слідчого, прокурора, судді), яка полягає у кримінал ьно-правовій оцінці вчиненого суспільно небезпечного діяння. Це — встановлення у певному діянні всіх ознак конкретного складу злочину, передбаченого в КК. Необхідними умовами правильної кваліфікації діяння
  4. Контрольні питання
    1. Дайте поняття кримінальної відповідальності та обставин, що її характеризують. Що являють собою кримінально-правові відносини і з яких елементів вони складаються? Назвіть філософські та правову підстави кримінальної відповідальності. Що таке склад злочину і яке його співвідношення із поняттям злочину? Які функції виконує склад злочину? Які сторони (елементи) складають склад злочину, які ознаки
  5. 8.5. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину
    Мотив, мета та емоційний стан на відміну від вини, без якої неможлива наявність складу злочину, присутні тільки в частині диспозицій статей Особливої частини КК, де вони прямо вказані або випливають з їх формулювань. Там, де згідно із законом факультативні ознаки присутні у тому чи іншому злочині, вони повинні бути обов’язково встановлені, бо мають обов’язковий (конструктивний) характер стосовно
  6. 8.5. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину
    Мотив, мета та емоційний стан на відміну від вини, без якої неможлива наявність складу злочину, присутні тільки в частині диспозицій статей Особливої частини КК, де вони прямо вказані або випливають з їх формулювань. Там, де згідно із законом факультативні ознаки присутні у тому чи іншому злочині, вони повинні бути обов'язково встановлені, бо мають обов'язковий (конструктивний) характер стосовно
  7. Злочини з матеріальним складом
    — це такі злочини, в яких наявність закінченого складу злочину законодавець пов'язує із настанням конкретних, вказаних у законі
  8. Основний склад злочину
    формулює основні ознаки складу злочину і не містить ані обтяжуючих (кваліфікуючих), ані пом'якшуючих (привілейованих) обставин, вказаних в інших частинах цієї статті або в інших статтях. Отже, вести мову про наявність основного складу злочину можна, якщо законом передбачено кваліфіковані або привілейовані склади, тобто є можливості для їх взаємного порівняння й оцінки. Скажімо, основний склад
  9. Суб'єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації.
    Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує її ставлення до суспільно небезпечного діяння і до його наслідків. її ознаками є вина, мотив та мета вчинення злочину. Вина особи - це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає
  10. Повторність злочинів.
    Вчинення двох або більше злочинів. - за тією ж самою статтею або частиною статті. - різними статтями, коли це прямо встановлено в ОЧ КК. Ознаки повторністі злочинів: а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів, які можуть мати різний характер. б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним
  11. Контрольні питання
    Які стадії можливі при вчиненні умисного злочину? Що таке готування до злочину і чим воно може характеризуватися? Замах на злочин і його види. У чому полягає закінчений злочин і який момент закінчення різних видів злочину залежно від конструкції їх складу? Добровільна відмова при незакінченому злочині й відмінність її від дійового каяття.
  12. Основні (обов’язкові) і додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікації
    злочину. Ознаки складу злочину характеризують об'єкт злочину; об'єктивну сторону; суб'єкт злочину; суб'єктивну сторону складу злочину. Поділяються на: обов'язкові (основні - ті, які законодавець включає до складів усіх злочинів); факультативні (передбачені в складах лише окремих злочинів.Вони враховуються при кваліфікації тільки у випадках, коли вони прямо передбачені в кримінально-правовій
  13. 63. Повторність злочинів.
    Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті ОЧ КК (ч.1 ст.32). У ч.3 ст.32 законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в ОЧ КК. Повторність злочинів припускає наявність таких ознак: а) особою (групою осіб) вчинено два або більше
  14. § 2. Наукові основи кваліфікації злочинів
    У випадку вчинення суспільно небезпечного діяння перед право-застосовчими органами постає питання про юридичну оцінку вчиненого, встановлення відповідності діяння юридичній конструкції конкретного складу злочину, передбаченого нормами КК. Тобто, виникає необхідність здійснити кваліфікацію злочину. Кваліфікація злочинів, як поняття науки кримінального права, може вживатися в кількох значеннях в
  15. 5. Поняття кваліфікації злочинів.
    Кваліфікація злочину є центральним питанням вирішення будь-якої кримінальної справи. Відповіді на питання, який саме злочин вчинено, хто його вчинив, винний він у цьому чи невинний, якого заслуговує покарання, можна одержати тільки в результаті правильної кваліфікації. Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, попереднього розслідування
  16. 6.5. Об'єктивні обставини,з якими пов'язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину)
    Кожний злочин вчиняється у певний час, у певному місці, в певній обстановці, певним способом, у багатьох випадках використовуються певні засоби та знаряддя при його вчиненні. Але далеко не завжди законодавець вважає, що будь-яка із вказаних обставин повинна впливати на кваліфікацію злочинного діяння. И справді, мабуть, не треба по-різному оцінювати в правовому плані крадіжку, вчинену вдень і
  17. Об'єкт та предмет злочину: їхній взаємозв’язок та відмінність.
    Об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди. Суспільні відносини завжди мають об'єктивний характер, існують поза і незалежно від людської свідомості, незалежно від самого кримінального закону, і є первинними щодо нього. Структурні елементи суспільних відносин: - суб'єкти
  18. злочин як передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
    Виходячи з цього визначення, слід розуміти умисний злочин, як вольову протиправну дію суб'єкта злочину, однак особі, що вчиняє передбачене кримінальним законодавством діяння, не завжди вдається закінчити злочин. Цьому можуть завадити як об'єктивні обставини, так і вольове рішення самої особи. Згідно ч. 1 ст. 13 КК закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину,
Портал "ЗНАНИЕ" © 2014
sci@all-sci.net

Рейтинг@Mail.ru