Аграрное право / Адвокатура (шпаргалки) / Административная деликтология / Административное право (шпаргалки) / Административное право Украины / Банковское право / Гражданский процесс / Гражданско-процессуальное право Украины / Гражданское право / Гражданское право России / Договорное право / Жилищное право России / Жилищное право Украины / Избирательное право / Коммерческое право / Конституционное право России / Конституционное право Украины / Криминалистика / Криминалистика (шпаргалки) / Криминальная сексология / Криминология / Муниципальное право России / Налоговое право / Нотариат / Охрана труда / Право Европейского союза / Правоведение, основы права / Правоохранительные органы / Римское право / Семейное право / Семейное право Украины / Сравнительное правоведение / Страховое право России / Судебная бухгалтерия / Судебная медицина / Судебная этика / Судопроизводство / Таможенное право / Таможенное право России / Теория государства и права / Теория государства и права (шпаргалки) / Транспортное право / Трудовое право России / Трудовое право Украины / Уголовно-процессуальное право Украины / Уголовное право (шпаргалки) / Уголовное право России / Уголовное право Украины / Уголовный процесс / Уголовный процесс (шпаргалки) / Финансовое право / Хозяйственное право России / Хозяйственное право Украины / Юридическая психология / Юридическая этика
<< Предыдушая Следующая >>

19. Система трудового права


Кожна галузь права є відносно самостійною сукупністю правових норм з відповідною єдністю внутрішньої структури. При цьому у теорії права розрізняють поняття «правова система» і «система права». Перше включає «власне право, юридичну практику і панівну правову ідеологію»1. Друге поняття «система права» теж неоднозначне, незважаючи на те, що є всього лише одним зі складників попереднього явища — «власне права».
«Власне право» або як його ще називають «об'єктивне юридичне право» характеризується своєю системністю, яка є закономірною, неодмінною його властивістю. Систему права визначають через систему всіх чинних норм певної держави2. За своєю структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу — на окремі інститути,. І нарешті, остання ланка у Цій структурі — це норма права.
Галузь права як елемент системи права становить систему юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Аналогічно і у структурі галузі, як і системи права в цілому, є структура відповідних суспільних відносин, що складають її предмет. Система юридичних норм, які регулюють специфічні однорідні відносини, в структурі галузі називається інститутом права.
Трудове право, як уже зазначалося, за своїм предметом є досить неоднорідним. Крім трудових відносин, які складають основу (ядро) його предмета, воно регулює також цілу низку суспільних відносин, тісно пов'язаних з трудовими. А якщо врахувати ще й те, що самі трудові відносини поділяються на декілька видів взаємопов'язаних між собою відносин — з приводу робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці, охорони праці, то неважко переконатися, що система трудового права є явищем досить непростим.
Традиційно прийнято у системі трудового права виділяти Загальну та Особливу частини. Прихильники згаданого поділу виходять з того, що норми, які визначають загальний напрям змісту відносин, що складають предмет регулювання трудового права, утворюють Загальну частину. А ті норми, що встановлюють конкретне правило поведінки учасників цих відносин, формують Особливу частину трудового права1. Загальна частина охоплює норми, які містять найбільш принципові положення, характерні для всіх видів відносин галузі права. До таких відносяться норми, що характеризують предмет і метод трудового права, принципи правового регулювання, форми участі трудових колективів в організації праці і управлінні виробництвом. Сюди ж відносяться і норми, які встановлюють права і обов'язки суб'єктів трудового права.
Особлива частина трудового права об'єднує такі інститути, як трудовий договір, робочий час і час відпочинку, заробітну плату, охорону праці, дисципліну праці, матеріальну відповідальність, трудові спори тощо.
Проте якщо пригадати предмет, а також метод трудового права і з'ясувати собі їх крізь призму загальнотеоретичних позицій про систему права, то поділ трудового права на Загальну і Особливу частину набуває до певної міри штучного вигляду.
Наприклад, норми, які визначають метод трудового права, найбільш характерні для трудового договору і для дисциплінарної та матеріальної відповідальності, але це норми, які утворюють інститути Особливої частини. Права і обов'язки суб'єктів трудового права можуть бути найрізноманітнішими і диференціюватися залежно від виду відносин. Права і обов'язки сторін колективного договору визначаються нормами інституту «Колективний договір», а учасників відносин працевлаштування вже іншим самостійним інститутом і так далі.
Слід також мати на увазі, що існує поняття системи трудового права і системи трудового законодавства. І складається враження, що автори, які виступають за поділ системи трудового права на дві частини, ототожнюють систему права і систему законодавства. Якщо система галузі права обумовлюється об'єктивними умовами розвитку суспільних відносин, то система законодавства, яка обумовлює структуру зовнішніх форм вираження права (законів, постанов тощо), не позбавлена впливу на її формування суб'єктивних факторів. Законодавець може виходити з необхідності прийняття нормативних актів, враховуючи конкретну обстановку, потреби вирішення термінових завдань та ін. Тому нормативні акти здебільшого комплексно вирішують питання, які стосуються різних правових інститутів, а іноді — і галузей права. Наприклад, Господарський кодекс (ГК) України на перший погляд не належить до джерел трудового права, але він містить норми, які регламентують і трудові, і тісно пов'язані з ними відносини. Мається на увазі ст. 65 ГК України, яка дає визначення трудового колективу та визначає поняття колективного договору і порядок його укладення.
Найповніше відображення система трудового законодавства отримує у кодифікованому акті, яким є Кодекс законів про працю України. Проте наявність у Кодексі глави «Загальні положення» не можна трактувати як відповідну загальну частину трудового законодавства, а тим більше Загальну частину трудового права. Аналогія з кримінальним-чи цивільним кодексами і відповідними галузями права тут недоречна.
При характеристиці системи трудового права слід виходити перш за все зі структури суспільних відносин, які складають предмет трудового права. Норми, що забезпечують регламентацію конкретних видів трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, утворюють самостійні інститути трудового права, які у своїй сукупності і формують систему галузі.
Такими інститутами є: трудовий договір, робочий час, час відпочинку, заробітна плата, трудова дисципліна, охорона праці, матеріальна відповідальність, трудові спори, колективно-договірне регулювання праці, підготовка і перекваліфікація кадрів, працевлаштування населення, нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.
Послідовність розташування інститутів трудового права є, на перший погляд, умовною. Бо, наприклад, відносини працевлаштування можуть в реальних умовах передувати трудовим відносинам і виникати на стадії до укладення трудового договору. Хоча у більшості своїй це відносини, які покликані забезпечувати власне трудові відносини. А отже, місце інституту «Працевлаш-. тування населення» в цілому після інституту «Трудовий договір». Якщо ж брати до уваги те, що не може існувати юридична норма, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права1, то послідовність розміщення інститутів у системі трудового права у відповідності до структури суспільних відносин, що складають предмет галузі, видається виправданою.
Безперечно, що такий варіант системи трудового права теж не позбавлений недоліків. Інститут «Трудовий договір», наприклад, складається з самостійних підінститутів — прийом на роботу, переведення і припинення трудового договору. Норми, які регламентують дисциплінарну і матеріальну відповідальність, можна також об'єднати у окремий інститут і т. д.
Від системи трудового права як галузі права необхідно відрізняти систему науки трудового права і систему курсу «Трудове право України» як навчальної дисципліни. Трудове право як самостійна галузь права є предметом вивчення науки трудового права. І ось у складі цієї науки вже можна виділити Загальну і Особливу частину. Система наукових поглядів і знань про предмет трудового права, про його принципи, джерела, метод і систему утворюють Загальну частину у системі науки трудового права. Предметом Особливої частини є вивчення окремих інститутів трудового права, шляхів подальшого вдосконалення правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин.
Наука трудового права вивчає також досвід правового забезпечення трудових відносин у зарубіжних країнах з метою запозичення найбільш прогресивних форм регулювання праці для трудового права України. Цей розділ в системі науки трудового права іноді виділяють у так звану Спеціальну частину..
Система курсу (навчальної дисципліни) «Трудове право України» є сукупністю взаємопов'язаних між собою і послідовно розташованих розділів (тем), які обумовлені структурою науки трудового права і служать для вивчення трудового права з метою підготовки фахових юристів. Конкретним втіленням системи трудового права як навчальної дисципліни є навчальна програма курсу «Трудове право України».
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "19. Система трудового права"
  1. 19. Предмет і система науки трудового права.
    Для того, щоб з’ясувати предмет певної галузі права, необхідно встановити, що є об’єктом його регулювання, коло яких питань він охоплює, яке місце, значення та роль цієї галузі в загальній системі права. Об’єктом регулювання трудового права є суспільні трудові відносини, змістом яких виступає праця. Але предмет трудового права не тотожній з трудовими відносинами. Поряд із трудовими в галузі
  2. 19. Что представляет собой система трудового права?
    Под системой отрасли права понимается объективно обусловленное соединение взаимосвязанных, внутренне согласованных правовых норм, распределенных по различным структурным подразделениям. Систему трудового права Украины составляет структура взаимосвязанных норм, регулирующих обособленную сферу общественных отношений, возникающих из применения труда в общественной жизни. В свою очередь, это
  3. 19. Система трудового права України
    Трудове право є галуззю, що особливо зацікавлена в інтеграції суспільних наук. Діяльність законодавця в галузі трудового права не може бути плідною без глибокого ознайомлення з предметом регулювання, без вивчення практики дії попередніх правових норм, без усвідомлення наслідків, що настають в разі недосконалості цих норм. Для розвитку законодавства про працю України сучасний період утвердження
  4. Г л а в а II. Богатство
    Всякое богатство состоит из вещей, которые мы желаем иметь, т.е. из вещей, которые прямо или косвенно удовлетворяют потребности человека; но не все такие вещи считаются богатством. Привязанности друзей, например, составляют важный элемент благополучия, однако их не рассматривают в качестве богатства, разве только в виде поэтического образа. Начнем, следовательно, с классификации вещей, которые мы
  5. Введение
    По словам доктора Ватсона, он с изумлением встретил новость, что великий Шерлок Холмс даже и не слыхивал о солнечной системе. Однако самым поразительным было его явное нежелание что-либо узнать об этой системе, поскольку, согласно эксцентричной психологической теории Холмса, мозг человека уподоблен хранилищу с ограниченной вместимостью и данные о солнечной системе просто бы вытеснили его
  6. Т
    Тавтология - определение, повторяющее в иной форме ранее сказанное. Таможня - государственное учреждение, контролирующее провоз грузов (в том числе багажа и почтовых отправлений) через государственные границы и взимающее таможенные пошлины и сборы. Тарифы - 1) система ставок, определяющая размер платы за различные услуги; 2) система ставок оплаты труда. Телеология - учение, по которому все в
  7. § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
    У системі суспільних наук юридична наука (правознавство) виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення якої є держава і право. Ця галузь знань є системою взаємозалежних юридичних наук, яка за сферами прояву може бути диференційована на цикли наук: — теоретично-історичні (теорія держави і права, історія держави і права та ін.); - державознавчі (державне право, адміністративне право та ін.); -
  8. § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
    Корпорація — це добровільне (на основі договору) об'єднання людей з метою виконання якої-небудь соціально корисної діяльності, воля якого визначається груповими інтересами індивідів, що входять до його складу, і яке організаційно і у майновому відношенні діє зовні як єдине ціле від свого імені. Це визначення є загальним для об'єднань громадян — комерційних і некомерційних. Об'єднання громадян,
  9. § 8. Професійна і державна служба.
    Державний службовець і працівник приватного сектора. Посадова особа Професійна служба — професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті, об'єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, що має своїм змістом реалізацію управлінських функцій. Професійна служба за ознакою її організації
  10. § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
    Органи внутрішніх справ — правоохоронні органи виконавчої влади, що складаються з галузевих служб: міліції, слідчого апарату, внутрішніх військ, кримінально-виконавчих установ. їм відведена відповідальна роль у механізмі правової держави. Вони беруть участь у здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій держави — проводять діяльність із захисту економіки і навколишнього середовища від злочинних
Портал "ЗНАНИЕ" © 2014
sci@all-sci.net

Рейтинг@Mail.ru