Аграрное право / Адвокатура (шпаргалки) / Административная деликтология / Административное право (шпаргалки) / Административное право Украины / Банковское право / Гражданский процесс / Гражданско-процессуальное право Украины / Гражданское право / Гражданское право России / Договорное право / Жилищное право России / Жилищное право Украины / Избирательное право / Коммерческое право / Конституционное право России / Конституционное право Украины / Криминалистика / Криминалистика (шпаргалки) / Криминальная сексология / Криминология / Муниципальное право России / Налоговое право / Нотариат / Охрана труда / Право Европейского союза / Правоведение, основы права / Правоохранительные органы / Римское право / Семейное право / Семейное право Украины / Сравнительное правоведение / Страховое право России / Судебная бухгалтерия / Судебная медицина / Судебная этика / Судопроизводство / Таможенное право / Таможенное право России / Теория государства и права / Теория государства и права (шпаргалки) / Транспортное право / Трудовое право России / Трудовое право Украины / Уголовно-процессуальное право Украины / Уголовное право (шпаргалки) / Уголовное право России / Уголовное право Украины / Уголовный процесс / Уголовный процесс (шпаргалки) / Финансовое право / Хозяйственное право России / Хозяйственное право Украины / Юридическая психология / Юридическая этика
<< Предыдушая Следующая >>

1. Поняття банкрутства


Інститут банкрутства в Україні запроваджено у зв'язку з ринковою орієнтацією вітчизняної економіки, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяльності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) і несуть самостійну відповідальність за власними зобов'язаннями.
Ознаки банкрутства:
Застосування інституту за загальним правилом у сфері під приємницької діяльності (тобто, щодо суб'єктів підприємницької діяльності, основною рисою яких є функціонування з метою отри мання прибутку);
Встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує певні наслідки (тобто, слід відрізняти від неплато спроможності боржника як фактичного стану);
376

Зміст встановленого господарським судом факту банкрутства — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною мірою розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК);
Неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не під даватися усуненню, попри здійсненим судовим заходам щодо від новлення платоспроможності суб'єкта.
Отже, банкрутство - це встановлений господарським судом факт неспроможності суб 'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов 'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Провадження у справі про банкрутство порушується за наявності матеріально-правових і процесуально-правових умов.
Матеріально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є: стійка (понад три місяці) і значна (на суму не менш як триста мінімальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможність.
Процесуально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектом передбачених законом документів.
Відносини, пов'язані з банкрутством, регулюються низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили:
Господарським кодексом України - глава 23 «Визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом» (містить 7 статей, що визначають поняття неплатоспроможності та суб'єкта банкрут ства - ст. 209; поняття кредиторів та форми їх організації - ст. 210; заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва - ст. 211; процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника, - ст. 212; майнові активи боржника, за рахунок яких фор мується ліквідаційна маса,- ст. 213; основні засади та зміст держав ної політики з питань банкрутства - ст. 214; відповідальність за по рушення законодавства про банкрутство - ст. 215);
Цивільним кодексом України, зокрема статтями 18 (передба чає можливість визнання фізичної особи - підприємця банкрутом у разі його неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності), ст. ПО (ч. З якої визначає недостатність активів для задоволення вимог кредиторів як одну з підстав ліквідації' юридичної особи, порядок
377
якої визначається законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом);
Законом України від 14.05.1992 р. «Про відновлення плато спроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред. За кону від 30.06.1999 р.) (далі - Закон), який грунтовно регулює від носини, пов'язані з банкрутством;
низка законів містить положення про можливість визнан ня банкрутом господарських організацій певних видів (пере важно за характером діяльності чи організаційно-правовою фор мою), зокрема: від 19.10.1991 р. «Про господарські товариства» (ст. 19), від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність» - ст. 88 від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (ст. 31), від 07.03.1996 р. «Про страхування» (ст. 43) та ін.;
від 20.09.2001 р. «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (встановлює засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам банків — учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регу лює відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Наці ональним банком України);
від 29.11.2001 р. «Про введення мораторію на примусову ре алізацію майна» (встановлює мораторій на застосування примусо вої реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка державної власності становить не менше 25%, з метою забезпечення економічної безпеки держави та недопущення руй нування цілісних майнових комплексів державних підприємств);
від 18.11.2003 р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (визначає правовий режим регулювання об тяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення вико нання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюд нення та реалізацію інших прав юридичних і фізичних осіб стосов но рухомого майна);
підзаконними нормативно-правовими актами серед яких:
- постанови Кабінету Міністрів України: від 17.03.2000 р. № 515 «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств»;, від 12.09.2001 р. № 1181 «Про затвер дження Положення про комісію з питань неплатоспроможності»;
- відомчі нормативні акти: Типове положення про регіональне (обласне) управління з питань банкрутства Міністерства економі ки та з питань європейської інтеграції, затверджене Наказом Мін економіки від 05.12.2000 р.
378
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "1. Поняття банкрутства"
  1. 1. Поняття банкрутства
    Банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури. Також потрібно звернути увагу, що згідно із ч. 1 ст. 209 суб’єкт підприємництва (боржник) визнається неспроможним у разі нездатності після настання встановленого строку виконати свої грошові
  2. ЗМІСТ
    Вступ 7 Розділ 1. Загальні положення господарського права України 10 1.1 Предмет господарського права України 10 Мета і принципи господарського права 13 Методи господарського права 14 Система господарського права 15 Розділ 2. Господарське право і господарські право-відносини.... 17 2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання 17 2.2 Значення судової практики в
  3. 11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти
    Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється ст.ст. 209—215 Господарського кодексу України і визначається як нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквідаційної процедури. Порядокіумовивизнаннябудь-якихюридичнихосіб—суб'єктів підприємницької діяльності
  4. § 1. Поняття банкрутства
    У всьому цивілізованому світі банкрутство — це один з необхідних інструментів розвиненої ринкової економіки, до якого бізнесмени вда- 260 міі.ія як для «очишення» від боргів, шоб потім продовжувати підприємницьку діяльність у якісно новому стані, так і для справедливого конкурсного задоволення вимог кредиторів у разі неможливості відновлення платоспроможності боржника. Банкрутство як
  5. 5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
    Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, яка може бути продовжена арбітражним судом ще на шість місяців. Ліквідатор - фізична особа, яка організовує
  6. § 3. Право справедливості
    Суд справедливості виник як правомочність монарха здійснювати через лорда-канцлера право пом'якшення суворих судових рішень, посилаючись на загальні принципи права, поняття добра і гуманізму, а не на конкретні прецеденти. Суд лорда-канцлера заповнював прогалини загального права. Наприклад, канцлер >>>549>>> надавав силу зобов'язанню особи управляти майном на користь третьої особи і
  7. Система господарських судів України
    Згідно з Конституцією України правосуддя в господарських відносинах здійснюється арбітражним судом. Арбітражний суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. В Україні діють Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди
  8. 47. Сторони та інші учасники процедури банкрутства.
    ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”: Сторонами у процедурі банкрутства (згідно зі ст. 1) є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Боржник визначається як “...суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
  9. 52. Поняття підвідомчості господарських справ.
    Під підвідомчістю, або предметною компетенцією розуміють коло справ, віднесених законодавством до розгляду і вирішення системою господарських судів України. Підвідомчість різних категорій спорів господарським судам визначається господарським процесуальним законодавством і нормативними актами матеріально-правового характеру. Критерії підвідомчості: — cуб’єктний склад учасників спору; —
  10. § 1. Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій
    Сучасний політичний і соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій та їх об'єднань і встановлюються гарантії реалізації й захисту їх прав, свобод і обов'язків, визначених Конституцією й іншими законами України. Конституційні норми, в яких вони закріплені, виступають основою деталізації в галузевому
Портал "ЗНАНИЕ" © 2014
sci@all-sci.net

Рейтинг@Mail.ru