<< Предыдушая Следующая >>

3.1. Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості банківського сектораяк складової системи антикризового управління


Сучасний етап розвитку банківської системи характеризується відносною стабілізацією фінансового стану банків при зростанні обся- гів банківських операцій. Але, як свідчить зарубіжний досвід, переду- мовою позитивного розвитку, економічного прогресу та економічного зростання є стійкість банківського сектора. На відміну від проблеми стійкості інших суб’єктів господарювання, проблема стійкості банків має свої особливості, які проявляються в джерелах формування їх фі- нансових ресурсів, структурі активів, оцінці результатів діяльності.
На нашу думку, стійкість є найбільш фундаментальним поняттям, що більш за все відображає проблеми та тенденції розвитку банківсь- кого сектора. Дослідження змісту банківської стійкості не отримало належного розвитку у вітчизняній літературі. В основному підніма- ються проблеми аналізу та управління стійкістю в той час, як надзви-
чайно важливим є визначення її сутності. У працях українських та за- рубіжних вчених поняття “стійкості” часто пов’язується з поняттями “стабільність,” “рівновага”, “надійність.”
Так, А.Ю. Юданов вважає, що ознакою стійкості є стабільність, як здатність опинитися в привілейованому, відносно менш уразливо- му положенні під час криз та здатність їх переборювати[93]. Стабіль- ність та стійкість як характеристики якості банківської системи досить близькі поняття. Але на відміну від стійкості, що передбачає здатність системи протистояти силі, стабільність акцентує увагу на здатність до постійного відтворення. Стійкими як банк, так і банківська система стають завдяки своїй стабільності. Стабільність – це постійна якісна характеристика, стійкість – це те, що здобувається, змінюється в про- цесі функціонування.
І.В. Ларіонова вважає, що стабільність є більш широким поняттям,
а стійкість є основою стабілізації. На її думку, стабільність банківської
системи – це її здатність протистояти зовнішньому та внутрішньому впливу, зберігати стійку рівновагу та надійність протягом часу[41]. На нашу думку, стійкість є поняттям, що звернене не на статику, а на рух, розвиток. Стійкість як основа розвитку базується на стабільності, здатності протистояти внутрішньому та зовнішньому впливу.
Стійкість базується не лише на стабільності, але й на законах рів- новаги. У загальному вигляді рівновага банківської системи проявля- ється як рівноважна взаємодія її елементів. Якщо вважати, що банків- ська система складається з банків, небанківських кредитних організа- цій та банківської інфраструктури, то рівновага в даному випадку бу- де виражати їх збалансований стан та розвиток стосовно один до од- ного. Рівновагу можна розглядати також щодо одного блоку банківсь- кої системи. Це може бути рівновага всередині блоку центрального банку, всередині блоку комерційних банків тощо. Певна рівновага може складатися всередині окремого банку, як адекватність елементів структури, що охоплює банківську діяльність, банківський капітал, кадровий блок, інформаційний блок.
Із стійкістю банків часто пов’язують і проблему надійності. При всій схожості термінів вони відрізняються один від одного. В.Н. Живалов пов’язує обидва поняття і дає визначення стійкості бан- ку як його здатності у динамічних умовах ринкового середовища чітко та оперативно виконувати свої функції, забезпечити надійність вкла- дів юридичних та фізичних осіб та своїх зобов’язань по обслугову- ванню клієнтів[24]. Позитивна сторона такого визначення, на наш по- гляд, у тому, що стійкість банку розглядається як основа, на базі якої забезпечується надійність. Але все ж таки при всій подібності поняття “стійкості” та “надійності” мають право на самостійне існування. Надійність банку – це скоріше його суб’єктивна оцінка з боку вклад- ників та кредиторів як такого, що вселяє довіру. Тобто на надійність банку впливають місце банку на ринку, його імідж, тощо. З позиції клієнта для дотримання партнерських відносин краще використовува- ти термін ”надійність“, але з макроекономічних позицій доцільно ви- користовувати термін “стійкий банк” як більш ємне поняття.
Отже, стійкість слід розглядати як окреме поняття, відмінне від стабільності, рівноваги, надійності. Крім того, для детального аналізу суті стійкості слід розрізняти стійкість банківської системи та стій- кість банку.
З позицій макро- та мікроекономіки стійкість банківського секто- ра не одне й те ж саме. З макроекономічних позицій стійкість характе- ризує процес розвитку банківської системи в цілому. Іншим є стій- кість окремого банку. Стійкість банку – це стан, що забезпечує цілес- прямований його розвиток.
У загальному вигляді стійкість банківської системи – це її якісна характеристика, такий динамічний розвиток всіх її елементів, при якому реалізуються її сутність та призначення в економіці.
Поняття “стійкість банку” інтегрує в собі різні складові та базу-
ється на кількох детермінантах:
• стабільності діяльності;
• стійкості проти впливу факторів зовнішнього та внутрішнього ха-
рактеру;
• спроможності відновити свої функції після потрясінь.
Стійкість банку як якісний стан може бути класифікована за різ- ними ознаками. Так, за характером можна виділити економічну та по- літичну стійкість. Виходячи з її загальної оцінки, розрізняють реальну та уявну стійкість. За часом забезпечення розрізняють довгострокову та короткострокову стійкість. За характером збалансованості можна виділити збалансовану стійкість та з нестійкою рівновагою.
Досвід процвітаючих в умовах ринку банків переконує в тому, що їхній стійкий розвиток залежить від сукупності таких властивос- тей, як гнучкість і швидкість реакції на зміни кон’юнктури ринку, конкурентоспроможність продуктів та банку в цілому, інвестиційна активність, висока ліквідність і фінансова стабільність, широке вико- ристання інноваційних факторів для саморозвитку.
Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його
діяльності і має складну структуру. Питання щодо складових стійкості банків досліджувалося Г.Г. Фетисовим, Є.В. Склеповим [79, 88, 87]. На думку науковців та на нашу думку, слід виділяти такі складові стій- кості банківської установи: комерційна, організаційна, функціональна, операційна та фінансова стійкість.
Комерційна стійкість банку визначається такою його діяльністю,
яка відповідає ідеології та практиці ринкових відносин та виражає рі- вень зв’язків банку з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури, розвиненість і міцність взаємовідносин із державою, якість співробіт- ництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками, залеж- ність банківської сфери від стану економіки в цілому тощо.
Організаційна стійкість банку характеризує стан структури апа-
рату управління адекватної цілям банку. Організаційна структура бан- ку і механізм її управління повинні відповідати як реалізації основної його функції, так і певному асортименту послуг, що пропонуються банком.
Операційну стійкість банку характеризує надання банківських послуг, адекватних потребам ринку. В умовах міжбанківської конку- ренції успішність банку виявляється залежною від пропозиції банків- ського продукту, різноманітності послуг, що відповідають потребам
клієнтів. Вміння адаптуватися до потреб ринку, вистояти в конкурен-
тній боротьбі забезпечує стійкий розвиток банку.
Операційна (функціональна) стійкість, з одного боку, залежить від рівня спеціалізації банку, з іншого – універсалізація банку також веде до підвищення функціональної стійкості, оскільки це сприяє то- му, що клієнти мають можливість задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських продуктах в одному банку. І перший, і другий із зазначених критеріїв визначення операційної стійкості банку мають як позитивні, так і негативні аспекти. Так, високий рівень спеціалізації комерційного банку посилює його залежність від змін кон’юнктури на товарному й кредитному ринках і зумовлює перешкоди для можливо- сті розширення банківських операцій у складних для банку ситуаціях. У свою чергу універсалізація комерційного банку створює умови ди- версифікації структури залучення грошових ресурсів від вкладників та інших клієнтів. Це послаблює залежність фінансово-кредитної уста- нови від одного клієнта. Разом із тим розширення обсягу та асортиме- нту послуг та продуктів, що надаються банком, може зумовити надмі- рне ускладнення організації й управління банком і, як наслідок, зни- ження його дохідності, конкурентоспроможності, чутливості до по- треб ринкового середовища.
При дослідженні складових стійкості банків також виділяють ка- дрову, технологічну стійкість [48], але найбільш суттєвою складовою стійкості банку є фінансова стійкість.
Фінансова стійкість банку характеризує підсумки банківської ді-
яльності, його ресурси, капітал, доходи та витрати, прибутки та збит-
ки. Ця характеристика діяльності банку вміщує зазначені вище основ- ні показники, що розкривають і синтезують результативність інших складових стійкості банку.
В основі капітальної стійкості як складової фінансової стійкості банку лежить обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна використати для пове- рнення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансу- вання розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон’юнктуру кредитного ринку.
Ресурсна стійкість як важлива складова фінансової стійкості ко-
мерційного банку охоплює, зокрема, такі аспекти, як зміст і рівень співробітництва банку із суб’єктами ринкової інфраструктури, ступінь інтегрованості в систему міжбанківських відносин, залежність діяль- ності банку від стану економіки країни в цілому, концентрація вкладів
фізичних осіб у загальному обсязі пасивів банку, стабільність попов- нення ресурсної бази банку, контроль галузевих (відомчих) фінансо- вих потоків, обслуговування коштів бюджету тощо [79].
Дослідження поняття “фінансової стійкості” має особливе зна-
чення. Саме до оцінки фінансової стійкості звертається більшість спе- ціалістів при оцінці банків. Але в теоретичному плані фінансова стій- кість комерційного банку також недостатньо досліджена.
Деякі автори вважають, що стійкість будь-якого банку визначаєть- ся збалансованістю його портфелів активів і пасивів, якістю кредитно- інвестиційного портфеля і кількістю клієнтів, що обслуговуються. Схожим є визначення фінансової стійкості як такого стану структури активів і пасивів банку, що забезпечує постійну його ліквідність та пла- тоспроможність. Такі твердження є непереконливими. По-перше, в ньому взагалі не йде мова про прибутковість банку як необхідну умо- ву його фінансової стійкості. По-друге, не визначається важливість платоспроможності та ліквідності для визначення фінансової стійкості.
Інші автори визначають фінансову стійкість комерційного банку
як “відповідність” (невідповідність) діяльності банку основним пла- новим (нормативним) узагальнюючим показникам, які синтезують ха- рактеристики економічних складових фінансової стійкості банку: об- сягу й структури власних коштів, рівня доходів і прибутку, норми прибутку на власний капітал, достатності, ліквідності, мультиплікати- вної ефективності власного капіталу, створення доданої вартості бан- ком” [48]. Зазначене твердження викликає декілька зауважень. По-перше, фінансова стійкість банку не може визначатись відповідні- стю чи невідповідністю діяльності банку плановим нормативам, бо останні є орієнтовними і нерідко невірно розрахованими. По-друге, у визначення не включені такі важливі елементи, як величина забор- гованості та платоспроможності банку.
Визначення фінансової стійкості як стану фінансів суб’єкта фі- нансово-господарської діяльності, що характеризується певним набо- ром показників, можна загалом охарактеризувати як спробу визначити “фінансової стійкості” лише у статиці в рамках набору показників. Зважаючи на відсутність єдиних нормативних критеріїв щодо показ- ників, які характеризують фінансову стійкість, а також на їх залеж- ність від багатьох факторів, автори на власний розсуд формують їх перелік і пріоритетність.
Межі поняття “фінансова стійкість комерційною банку” об’єк- тивно зумовлені середовищем його вжитку: банк – це економічна сис- тема, її складові повинні діяти скоординовано і синхронно як єдина система заходів у сфері грошей та кредиту, спрямованих на ефективне виконання установою своїх функцій та забезпечення розвитку.
Інтегральну характеристику фінансової стійкості комерційного банку не можна обмежувати лише набором кількісних показників (лі- квідність, платоспроможність, прибутковість тощо), це результат де- тального та всеохоплюючого аналізу. Фінансова стійкість банку не є конкретним числовим показником його діяльності, це якісна характе- ристика, а отже, остаточна формалізація оцінки неможлива.
Слід зазначити, що формалізація фінансової стійкості банку істо-
тно залежить від розвиненості відкритої системи рейтингів та оцінок. У світовій практиці біржові рейтинги та індекси лежать в основі неза- лежної оцінки фінансового стану банку За умови відсутності відкритої інформації про банківські капітали та їх ринкову вартість узагальню- юча оцінка буде не зовсім об’єктивною.
Отже, на нашу думку, фінансова стійкість комерційного банку – це якісна, динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як економічної системи трансформації ресурсів та ризиків ефективно ви- конувати свої функції та забезпечувати цілеспрямований розвиток, ви- тримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
В умовах динамічного розвитку вітчизняної економіки монітори- нгу фінансової стійкості банку повинно приділятися чи не найбільше уваги, оскільки саме стійкість є запорукою розвитку банківських установ.
Аналіз діяльності будь-якого економічного суб’єкта – важке ме- тодологічне і аналітичне завдання, для виконання якого необхідна відповідна інформаційна, професіональна та організаційна база. Су- часна динаміка розвитку банківського сектора та економіки країни в цілому підтверджує необхідність формування в кожному банку серйо- зного підходу до аналізу всіх аспектів банківської діяльності. Єдиної системи показників, яка б в узагальнюючому вигляді характеризувала фінансову стійкість банку на сьогодні також не існує, тому аналітики використовують різні методики, в тому числі і самостійно розроблені, що включають у себе різні показники, які часто суттєво відрізняються.
Більшість методик поєднує 4 групи показників, що дають можли-
вість оцінити фінансову стійкість банку, виходячи з оцінки [2]:
• капітальної стійкості;
• ділової активності;
• ліквідності;
• ефективності управління.
Коефіцієнтний аналіз є доволі простим, доступним і легко реалі- зується на практиці, проте він не є оптимальним методичним підхо- дом до вирішення проблеми комплексного аналізу фінансового стану банку. Та незважаючи на використання обмеженої кількості аналітич- них показників, за допомогою яких можна проаналізувати публічну
та конфіденційну фінансову звітність банку, такий “експрес” – аналіз виступає діючим інструментом оцінки фінансового стану і дає змогу завчасно розпізнати характер і суттєвість змін та спрогнозувати їх ві- рогідний розвиток.
Так, проведення аналізу прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурен- тоспроможність банку на ринку послуг, а також врахувати вплив фі- нансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому [36, с. 47]. Ліквідність характеризує механізм перетворення фінансо- вих або матеріальних активів банку на реальні кошти з метою своєча- сного виконання зобов’язань. Платоспроможність оцінюється шляхом зіставлення власних коштів банку та його зобов’язань. Стабільний тренд прибутку банку – одна із гарантій кредитоспроможності банку та його здатності вийти зі скрутного становища; стабільність джерел
доходів виступає однією з ознак фінансової стійкості та стабільності.
Отже, вважаємо за необхідне розглянути в нашій роботі більш детально підходи до визначення критеріїв та показників оцінки фінан- сового стану банку.
Основна проблема функціонування банку – забезпечення стійко- сті функціонування, тобто здатності виконувати свої функції з макси- мальною ефективністю та мінімальним ризиком, ураховуючи зовніш- ній вплив.
Оскільки комерційний банк доцільно розглядати як економічну систему, то постає проблема визначення його надійності, яку можна визначити як стабільність взаємовідносин між її елементами. Акціо- нери, вкладники, позичальники та службовці вкладатимуть різний зміст у визначення поняття “надійність” банку [12, с. 49].
Аналізуючи діяльність комерційного банку, акціонери найбільшу увагу приділяють його прибутковості, вкладники – ліквідності та при- бутковості, позичальники – забезпеченості кредитними ресурсами, а службовці – прибутковості. Поняття “надійності” та “стійкості” бан- ку є взаємопов’язаними, але між ними існує певна відмінність. Надій- ність банку характеризується його міцністю, здатністю вселяти довіру до всіх економічних суб’єктів, реальних та потенційних клієнтів. Фінансова стійкість банку визначається його можливістю нормально розвиватись. “Стійкість” більш фундаментальне поняття, в свою чергу надійність – важлива форма прояву стійкості [52, с. 40].
Для визначення фінансової стійкості можна використовувати ін- тегральні фінансово-економічні показники стану діяльності банку, які синтезують характеристики таких економічних складових фінансової
стійкості, як: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів
і прибутку, норма прибутку на власний капітал, достатність ліквіднос- ті, а також параметри діяльності банку, пов’язані з інформаційно- аналітичною і технологічною підтримкою управління фінансовими операціями банку [79, с. 141].
У вітчизняній економічній літературі поки немає єдиного підходу до визначення критеріїв фінансової стійкості банку, а це в свою чергу призводить до ототожнення його з іншими економічними поняттями – надійністю, платоспроможністю, ліквідністю, прибутковістю.
Слід зауважити, що інтегральну характеристику фінансової стій- кості комерційного банку не можна обмежувати лише набором кількі- сних показників (ліквідність, платоспроможність, прибутковість то- що), це результат більш детального аналіз, а отже, фінансова стійкість банку не є конкретним числовим показником його діяльності; це – якісна його характеристика (в тому числі й нефінансові зіставлення).
Щодо підходу до фінансової стійкості як до набору показників, то необхідно зауважити, що групу коефіцієнтів для оцінки формують переважно на основі аналізу джерел його коштів. Тобто більшість ме- тодик обмежуються аналізом пасиву без урахування змін в активі.
Усі показники, що використовуються для аналізу фінансової стійкості, можна розподілити на кілька груп:
• показники, що базуються на структурі та достатності капіталу банку;
• показники, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів;
• показники, що базуються на якості активів;
• показники, що характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу і пасиву банку [58].
Більшість показників фінансової стійкості банку базується перш за все на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків та на оцінці структури капіталу, яка визначає якісний склад балансового капіталу. Це спричинило появу поняття “капітальної стійкості” банку, тобто рівня його забезпеченості власними коштами.
Роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості комерційного банку є найважливішою і зумовлена функціями, які він виконує.
У кінцевому підсумку наведемо основну групу показників, що застосовуються для оцінки капітальної стійкості як складової фінан- сової стійкості банку (табл. 3.1).
Центральними банками багатьох країн, у тому числі і Національ- ним банком України, з метою підтримання стабільності та стійкості банків і банківської системи в цілому передбачено застосування нор- мативів достатності капіталу, які також використовуються при фінан- совому аналізі діяльності банків. Одним із основних критеріїв надій-
ності і стійкості банків у рамках нагляду виступає саме достатність капіталу. У більшості країн для створення нових банків вимагається мінімальний розмір капіталу, достатність якого перевіряється при по- точному контролі. Зазначена позиція в Україні також виконується і регламентується Інструкцією про порядок регулювання діяльності ба- нків в Україні, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.
Таблиця 3.1
Алгоритм розрахунку та економічний зміст показників капітальної стійкості
Назва показника Алгоритм розрахунку
Економічний зміст Оптимальне значення Коефіцієнт надійності
Кн = К / Зк Співвідношення власного капіталу (К)
до залучених коштів (Зк) означає рівень залежності банку від залучених коштів
> = 5 % Коефіцієнт фінансового важеля
Кфв = З / К Співвідношення зобов’язань банку (З) до капіталу розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку
20 : 1 Коефіцієнт участі капіталу у фор- муванні активів
Кук = К / Азаг Співвідношення власного капіталу і активів (Азаг) розкриває достатність сформованого капіталу в активізації та покритті різних ризиків
> = 10 % Співвідношення статутного
і балансового капіталу
Кстб = Кст /
/ К Співвідношення статутного капіталу банку (Кст) до балансового власного капіталу (К) характеризує залежність банку від його засновників
15-50 % Коефіцієнт концентрації власного капіталу
Кк = К / П Співвідношення капіталу-брутто, тобто балан- сового капіталу, до пасивів банку (П) визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів
10-15 % Коефіцієнт захищеності власного капіталу
Кзк = Ак / К Співвідношення капіталізованих активів / основних фондів (Ак) і власного капіталу показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)
Зростання Коефіцієнт захищеності дохідних активів
Кзда =
= (К-Ан-Зб) / Ад Є сигналом про захист дохідних активів (Ад), що чутливі до зміни процентних ставок, мобільним власним капіталом, де Ан – недохідні активи, Зб – збитки
Позитивне Коефіцієнт мультиплікатора капіталу
Кмк = А / Ка Ступінь покриття активів банку (А) акціонерним капіталом (Ка)
12-15 Співвідношення капіталу
до депозитів
Ккд = К / Д Вказує, яка частина депозитів (Д) захищена власним капіталом банку
15-20 %
У відповідності з методом, який було затверджено Базельським комітетом, достатність капіталу в більшості країн вимірюється шля- хом співставлення капіталу й активів, зважених з урахуванням ризику,
який притаманний різним категоріям активів та позабалансових ста- тей, його встановили на рівні 8 %. Зазначена норма достатності капі- талу відображена в Міжнародній угоді щодо оцінки капіталу та стан- дартів капіталу в липні 1988 року. Але після 1999 року, коли світова фінансова система перенесла значну економічну кризу, зазначена уго- да була переглянута. Нова схема достатності капіталу передбачає ви- значення наступних елементів:
• мінімальні вимоги щодо достатності капіталу;
• наглядові перевірочні процедури;
• ефективне використання ринкової дисципліни.
Ділова активність банку характеризується його спроможністю за-
лучати кошти, ефективністю та раціональністю їх розміщення.
Ділова активність може бути визначена як за допомогою аналізу окремих показників, так і через оцінювання відповідних співвідно- шень між окремими статтями активів, пасивів та кількісним узго- дженням змін в активах і пасивах. Ділова активність тісно пов’язана з економічним потенціалом банку [86].
Аналіз економічного потенціалу банку (тобто його здатності до- сягати мети) полягає в оцінці ступеня досягнення мети певними засо- бами, використанні власних можливостей. Даний аналіз базується на
оцінці умов зовнішнього середовища, характеру та масштабів діяль-
ності, а також ресурсного потенціалу та ділової активності.
Проте аналіз економічного потенціалу банку зосереджується не тільки на відокремленій оцінці стану ресурсного потенціалу і ділових активів банку, а й на поєднанні в аналітичних висновках взаємо- зв’язків між активами і пасивами балансу.
Отже, необхідні висновки стосовно ділової активності банку мо-
жна отримати трьома шляхами:
• співставленням висновків по взаємопов’язаних статтях та розділах активів і пасивів;
• кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;
• розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні ак-
тивності використання пасивів і активів.
При цьому прийом кількісної ув’язки між ресурсним потенціалом
і активами банку дозволяє кількісно виміряти та оцінити вплив факто- рів ділової активності банку на стратегію його поведінки. Фактори прискорення і сповільнення ділової активності банку можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на кінцевий фінансовий результат господарської діяльності, тобто на прибуток.
Рання діагностика фінансового стану банку передбачає оцінку
за допомогою низки аналітичних коефіцієнтів, використання яких
дозволяє визначити вагомі співвідношення, пропорції, характеристи- ки. Види, кількість показників, алгоритми їх розрахунку часто суттєво відрізняються, це зумовлює неспівставність оцінок одного об’єкта до- слідження різними суб’єктами. Застосування певного набору коефіці- єнтів залежить від форматування і принципів побудови балансу банку, що є доступним для аналізу.
Розглянемо більш уважно показники ділової активності банку, які
дозволяють інтерпретувати стан і використання банком економічного потенціалу (тобто наявних і прихованих можливостей) та вагомість прийнятих на себе фінансових ризиків. Повною мірою розкривають рівень використання пасивів і активів при аналізі ділової активності банку наступні показники (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників оцінки економічного потенціалу і ділової активності банку

Назва показника Алгоритм розрахунку
Економічний зміст а) в частині пасивів Коефіцієнт активності залучення ресурсів
Казр = З / П Частка залучених коштів (З) у загальних пасивах (П); оптимально – 80-85 % Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів
Казмк = МБКз / П Питома вага залучених міжбанківських кредитів (МБКз) у загальних пасивах Рівень міжбанківських кредитів у зобов’язаннях
Кмкз = МБКз / З Показує залежність банку від зовнішніх джерел фінансування; оптимально – до 30 % Коефіцієнт активності залу-
чення строкових депозитів
Казд = Дстр / П Питома вага строкових депозитів (Дстр)
у загальних пасивах Рівень депозитів у зобов’язаннях
Кдз = Дстр / З Характеризує зростання стабільності ресурсної бази; оптимально – 10-30 % Рівень використання залучених коштів у дохідні активи
Квза = Ад / З Співвідношення дохідних активів (Ад)
і залучених коштів Рівень використання залучених коштів
у кредитні вкладення
Квзк = КВ / З Показує долю вкладень залучених коштів у кредитний портфель банку (КВ) Коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель
Кавдк = КВ /
/ Дстр Співвідношення кредитних вкладень до строкових депозитів б) в частині активів Коефіцієнт дохідних активів
Кда = Ад / Азаг Частка активів, що приносять дохід (А)
у загальних активах (Азаг) Коефіцієнт кредитної активності
Ккра = КВ / Азаг Показує частку активів, що розміщена в кредити (КВ); оптимально – 65-75 %
Продовж. табл. 3.2

Назва показника Алгоритм розрахунку
Економічний зміст Коефіцієнт інвестиційної активності
Кіа = ІВ / Азаг Питома вага інвестиційних вкладень (ІВ)
у загальних активах Коефіцієнт робочих активів
Кра = Ар /Азаг Частка робочих активів (Ар) в активах, що служить для погашення зобов’язань і отримання доходів Коефіцієнт матеріалізованих активів
Кма = Ак / Азаг Розкриває долю вкладень у матеріально-
технічне забезпечення (Ак)
Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рі- вень їх використання в активах, тому в першу чергу доцільно розгля- нути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх в певні групи активів. Ця група по- казників служить виміром рівня ефективності діяльності банку на фі- нансовому ринку [2].
Фінансова рівновага банківської установи характеризується його
платоспроможністю та ліквідністю. Показники платоспроможності та ліквідності – одні з найважливіших для характеристики надійності банків. Вони належать до групи показників оцінки фінансового стану банку, яку більшість аналітиків ставлять на перше місце за ступенем важливості для аналізу діяльності банків [86].
Ліквідність та платоспроможність банку підтримуються завдяки залученню коштів на депозитні рахунки, надходженню платежів і пе- рерахувань тощо. Платоспроможність банку вказує на ступінь його фінансової самостійності, завдяки здатності покривати борги і пога- шати фінансові зобов’язання. Ліквідність показує, наскільки швидко можна перемістити чи продати активи, щоб отримати грошові кошти для погашення зобов’язань і боргів. Проте ліквідність необхідно роз- глядати як багаторівневу систему категорій, яка включає елементи:
ліквідність активів і пасивів, ліквідність балансу банку, ліквідність банку і банківської системи в цілому. Зупинимось на поняттях ліквід- ності банку та балансу банку.
В Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Украї-
ні ліквідність банку визначено як здатність банку забезпечити своєча-
сне виконання своїх грошових зобов’язань за допомогою збалансова- ності між строками і сумами погашення розміщених активів та стро- ками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та су- мами інших джерел і напрямів використання коштів [66]. Ліквідність банку – це також його здатність своєчасно виконувати свої зобов’я- зання перед кредиторами і вкладниками, вона відтворює динаміку всіх
фінансових потоків за активними і пасивними операціями, зміну вар- тості активів і пасивів у часі. Ліквідність банку залежить не тільки від наявних у нього ліквідних ресурсів, але й від рівня ліквідності його клієнтів.
Ліквідність балансу банку визначає можливість погашення зо- бов’язань банку на певну дату. У процесі аналізу ліквідності балансу комерційного банку ставиться завдання визначення фактичної ліквід- ності, відповідність її нормативам, виявлення чинників, що викликали відхилення фактичного значення коефіцієнтів ліквідності від установ- лених Національним банком України.
Практики та науковці по-різному підходять до побудови методи-
ки обчислення системи показників ліквідності банків. Вибір показни- ків для оцінювання ліквідності банку може залежати від особливостей ринку, на якому функціонує банк, виду банківських операцій, умов та специфіки їх здійснення [15, с. 21].
Як правило, існує два підходи до вимірювання ліквідності:
• на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються за балан-
сами і відображають ліквідний стан банку (ліквідність балансу);
• на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах бан-
ку для виконання своїх зобов’язань (ліквідність банку).
Ліквідність як якісний показник є складним для визначення. Ос-
новними якісними чинниками, що визначають ліквідність, є види за- лучених депозитів, їх джерела і стабільність. Тому аналіз депозитної бази служить відправним моментом в аналізі ліквідності банку для підтримки його надійності. Використовуючи методи порівняльного аналізу пасивних операцій, можна виявити зміни в обсягах цих опера- цій, визначити вплив їх на ліквідність банку. Основне місце в ресур- сах банку займають залучені депозити, розрахункові і поточні рахун- ки. Питома вага окремих підгруп у загальній сумі залучених коштів характеризує місце і роль у кредитному потенціалі кожного виду ре- сурсу і відповідних економічних контрагентів [14, с. 25].
На основі балансу банку можна розрахувати низку коефіцієнтів ліквідності, з яких окремі (нормативи ліквідності) регламентовані Національним банком України, а інші можуть бути визначені для по- треб банку при проведенні аналізу його надійності. Коефіцієнтний ме- тод передбачає встановлення певних кількісних співвідношень статей активу та пасиву балансу. В одних країнах ці співвідношення встано- влюються центральними банками, а в інших – банками.
Кількість показників ліквідності неоднакова в різних країнах світу. Так для обов’язкового виконання Національний банк України розро- бив тринадцять нормативів, з яких три – ліквідності, а в Росії Центра- льний банк запровадив чотирнадцять нормативів, з яких п’ять –
нормативи ліквідності. Центральні банки різних країн контролюють дотримання економічних нормативів у встановлених межах щомісяч- но або щоквартально.
У деяких країнах банківські установи для власних потреб, поряд
з нормативними показниками ліквідності розраховують інші показни- ки ліквідності балансу банку. Так, комерційні банки Великої Британії для аналізу та контролю за своєю діяльністю використовують показ- ники ліквідності, за якими не треба звітувати. Це співвідношення су- ми активів до суми зобов’язань зі строком розміщення активів і пога- шення зобов’язань від одного до шести місяців.
Цікавим є досвід оцінювання ліквідності комерційними банками
США. Центральний банк США не зобов’язує комерційні банки до- тримуватися законодавчо встановлених нормативів ліквідності. Роз- робка та підтримання системи показників ліквідності є завданням ке- рівництва самих банківських установ. Згідно з досвідом, накопиченим банками США, запроваджено таку систему показників:
1. Обсяг первинних резервів (каса + кореспондентський рахунок
в ЦБ) / обсяг залучених депозитів.
2. Обсяг первинних + вторинних резервів (державні цінні папери)
/ обсяг залучених депозитів. Рівень першого показника для забезпе-
чення ліквідності банку має бути не меншим 5-10 %; рівень другого –
не меншим 15-25 %.
3. Обсяг наданих кредитів / Обсяг залучених депозитів. При цьо-
му встановлена залежність: чим більший цей показник за одиницю,
тим ліквідність банку нижча.
4. Обсяг наданих кредитів / загальний обсяг активів. Цей показник
відображає диверсифікацію активів. Він вважається оптимальним у межах 60-70 % для підтримання ліквідності прибутковості банку. На ліквідність впливає також структура депозитів, тобто розподіл депо- зитів на “стійкі” та “летючі”. До “стійких” депозитів можна віднести як строкові депозити постійних клієнтів банку, так і до запитання.
5. Обсяг залучених “стійких” депозитів / Загальний обсяг залуче-
них депозитів. Необхідно підкреслити, що чим більша частка “стійких” депозитів у загальному обсязі залучених депозитів (не мен- ше 75 %), тим ліквідність банку вища. Наявність у банку “стійких” депозитів зменшує потребу в ліквідних активах та сприяє отриманню значного прибутку. Велике значення для підтримання ліквідності має розвиток міжбанківського ринку кредитів.
6. Обсяг залучених позик, отриманих в інших банках, в тому чис-
лі ЦБ / загальний обсяг залучених ресурсів.
При цьому аналізують частоту, умови і причини запозичення, обсяг сплачених відсотків. Постійне користування коштами, запозиченими
з міжбанківського ринку для погашення зобов’язань банку, свідчить про його ліквідну нестабільність [15, с. 23].
Необхідно зазначити, що показники ліквідності різних країн світу різняться не тільки кількістю та назвою, а й методологією обчислення. Різні нормативні показники ліквідності та їх граничні значення обу- мовлені особливостями економічного розвитку відповідних країн, їх фінансових ринків та банківських систем. У країнах з ринковою еко- номікою та стабільною банківською системою кількість економічних нормативів ліквідності обмежена, вона становить один-два показники (табл. 3.3).
Аналітики зауважують, що в умовах нестабільності функціону- вання банків в країнах СНД актуальним залишається аналіз ліквіднос- ті, який враховує поточну платоспроможність, а також фактори, здатні в короткостроковій перспективі погіршити платіжний баланс банку.
При цьому використання системи фінансових показників дозволяє комплексно оцінювати ліквідність банку як на поточний момент, так і на середньострокову перспективу [26].
Таблиця 3.3
Економічні нормативи ліквідності комерційних банків окремих країн світу

Країна
Назва показника
Розрахунок
Нормативне значення
Україна Норматив миттєвої ліквідності Співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі і суми зобов’язань банку,
що обліковуються за поточними рахунками
> 20 Норматив поточної ліквідності Співвідношення суми активів первинної та вторинної ліквідності і суми зобов’язань банку з відповідними строками виконання (з кінцевим строком погашення до 30 днів включно)
> 40 Норматив короткострокової ліквідності Співвідношення суми ліквідних активів і суми короткострокових зобов’язань (з початковим строком погашення до одного року)
> 20
Росія Норматив миттєвої ліквідності Співвідношення суми високоліквідних активів і суми зобов’язань за рахунками до повернення
> 20 Норматив поточної ліквідності Співвідношення суми ліквідних активів і суми зобов’язань за рахунками до повернення і на строк до 30 днів
> 70
Продовж. табл. 3.3

Країна Назва показника
Розрахунок Нормативне значення
Росія Норматив довгострокової ліквідності Співвідношення загальної суми довгострокових активів, враховуючи надані гарантії, строком розміщення більше одного року і суми капіталу
та зобов’язань банку за депозитними рахунками,
отриманими кредитами та іншими борговими зобов’язаннями строком погашення більше одного року
< 120 Норматив загальної ліквідності Співвідношення суми ліквідних активів і загальної суми активів за вирахуванням обов’язкових резервів
> 20 Норматив ліквід- ності за операці- ями з дорогоцін- ними металами Співвідношення високоліквідних активів у дорого-
цінних металах у фізичній формі й зобов’язань в дорогоцінних металах до повернення
і зі строком погашення до 30 днів
> 10
Франція Норматив ліквідності Співвідношення суми активів, розміщених строком на 3 місяці, і суми депозитів до повернення, строкових депозитів та інших ресурсів, залучених на 3 місяці
> 60
Велика
Британія Норматив ліквідності Співвідношення готівки, залишків на коррахунках НОСТРО, суми наданих депозитів до повернення і зі строком розміщення на день, цінних паперів
та придатних до переобліку
> 12,5
Німеччина Норматив короткострокової ліквідності Співвідношення суми короткострокових
та середньострокових вкладень до 4 років і суми залучених ресурсів до 4 років та ощадних депозитів
100 Норматив довгострокової ліквідності Співвідношення суми активів і суми зобов’язань зі строком розміщення активів і погашення зобов’язань понад 4 роки
100
Японія Норматив ліквідності Співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в Центральному банку та в касі, державних цінних паперів і загальної суми залучених депозитів
> 30
Однак точність оцінки як ліквідності, так і платоспроможності, за даними балансу, є відносною. Із залученням більш детальної інфо- рмації вимірність цих показників може змінюватися. Так, наприклад, відсутність необхідного залишку коштів на коррахунку банку на звіт- ну дату ще не означає неплатоспроможності банку, адже неплато- спроможність настає у випадку виснаження його власного капіталу. Не виключено, що грошові надходження в погашення боргу можуть відбутись в найближчі дні. Складність показників, що належать до оцінки платоспроможності банку, у порівнянні з показниками ліквід- ності зумовлена тим, що вони базуються на одномоментній інформації.
Це призводить до ототожнення цих понять і зумовлює недосконалість аналітичних показників.
Незважаючи на невіддільність показників платоспроможності та ліквідності, за їх значеннями можна інтерпретувати фактичний фінан- совий стан банку, його зміну та ймовірність розвитку подій у перспек- тиві [92, с. 35].
Наведемо узагальнюючі показники для оцінки ліквідності та пла- тоспроможності банку – індикатори фінансового стану банку, які ви- користовуються у вітчизняній практиці (табл. 3.4).
Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників,
Таблиця 3.4
що характеризують ліквідність балансу та платоспроможність банку
К ЗБ

(Д + МБК )

зовнішнього боргу кредиторам
Один із показників, який у першу чергу цікавить Національний банк, акціонерів та клієнтів при оцінюванні фінансового стану банку – це фінансовий результат діяльності.
Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку (при- бутку, який в основному залежить від співвідношення доходів і витрат банку) складається із кількох складових:
• аналізу джерел прибутків;
• аналізу доходів комерційного банку (структурний аналіз, оцінка рі-
вня доходів);
• аналізу витрат банку (структурний аналіз, оцінка рівня витрат);
• аналізу фінансових коефіцієнтів прибутковості (вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів з точки зору їх нормативного рів- ня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів).
Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових ре-
зультатів є звіт про прибутки і збитки банку [74, с. 40].
Серед найважливіших методів аналізу фінансових результатів го- ловним можна вважати структурний аналіз, який здійснюється шляхом визначення кожної позиції у процентах від загального. Зміна питомої
ваги позицій у часі свідчить про зміни у сферах діяльності банку.
Структурний аналіз доходів банку провадять для визначення пи- томої ваги кожного виду доходу і тенденцій його зміни та вирішення наступних завдань: виявлення основного фактора дохідності банку; дослідження цільового ринку банківських послуг, які відповідають основному фактору дохідності, і вивчення можливостей збереження цього джерела доходу в майбутньому; визначення ступеня стабільнос- ті доходу [58, с. 50].
Аналіз витрат проводиться за такими напрямами: оцінка рівня всіх та окремих видів витрат і їх динаміки; структурний аналіз витрат; оцінка загального рівня витрат. Про обсяг витрат (сукупних та окре- мих) неможливо судити лише за абсолютною їх величиною і темпами приросту, адже з розвитком банку збільшуються його активи, законо-
мірно нарощується й абсолютна величина активів. Тому, щоб з’ясувати тенденції зміни окремих видів витрат, використовують від- носні показники структури.
Аналізуючи доходи та витрати банку, поряд зі структурним ана- лізом розраховують також ряд інших коефіцієнтів. Необхідно також зазначити, що важливою складовою загальної оцінки результатів дія- льності банку є аналіз прибутковості (дохідності) діяльності.
Одним із основних завдань загального аналізу діяльності банку
є визначення джерел якості, стійкості банківських доходів. Різномані-
тність джерел походження доходів та напрямків витрат створює
необхідність постійного компетентного контролю їх стабільності, адже саме за рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивіден- дів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій. До- хідність банку залежить насамперед від оптимальної структури його балансу в частині активів і пасивів та від цілеспрямованої роботи бан- ківського персоналу, від підтримки ліквідності банку, управління бан- ківськими ризиками та їх мінімізації. Для оцінки дохідності банку ви- користовують наступні коефіцієнти (табл. 3.5).
Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників,
що характеризують ефективність управління банком
Таблиця 3.5
Показники дохідності Алгоритм розрахунку Економічний зміст Загальний рівень рентабельності
Рзр = Пб / Дох Розмір балансового прибутку (Пб) на 1 грн.
доходу (Дох) Чиста процентна маржа
ЧПМ = (Д % -В %) / Азаг Здатність банку отримувати прибуток від різниці процентних доходів (Д, %) та процентних витрат (В, %) Чистий спред
ЧС = Д %/ КВ – В %/ Дпп Розкриває рівень доходності активів від процентних операцій,
де Дпп – підпроцентні депозити,
КВ – кредитні вкладення Коефіцієнт операційного доходу
Код = Доп / Азаг Рівень операційного доходу (Доп)
в загальних активах банку Коефіцієнт процентного доходу
Кпд = Д % / Азаг Характеризує дохідність традиційної банківської діяльності; оптимально – 9-10 % Дохідність активів
Кда = Дох / Азаг Рівень доходів банку (Дох) у його загальних вимогах (Азаг) Продуктивність праці
Кп = Дох / КП Співвідношення доходів і середньорічної кількості працівників (КП) показує рівень доходу на 1 працівника ІІ. Показники рівня витрат Витратність активів
Ква = В / Азаг Відношення загальних витрат (В) до активів банку – вартість 1 одиниці активів Коефіцієнт дієздатності
Кд = В / Дох Рівень витрат на 1 гривню доходів банку Рівень витрат
на 1 гривню прибутку
Квпр = В / ЧП Співвідношення витрат банку до суми чистого прибутку (ЧП) Рівень витрат на 1 працівника
Квоп = В / КП Співвідношення витрат до загальної кількості працівників – видатність роботи працівників ІІІ. Показники рентабельності по чистому прибутку Рентабельність активів
Ра = ЧП / Азаг Рівень окупності чистим прибутком (ЧП)
середньорічних активів банку
Продовж. табл. 3.5
Показники дохідності Алгоритм розрахунку Економічний зміст Рентабельність дохідних активів
Рда = ЧП / Ад Рівень окупності чистим прибутком середньорічних дохідних активів (Ад) Рентабельність загального капіталу
Рк = ЧП / К Рівень окупності чистим прибутком (ЧП)
середньорічного загального капіталу (К) Рентабельність статутного капіталу
Рск = ЧП / Кст Рівень окупності чистим прибутком (ЧП)
середньорічного акціонерного капіталу (Кст) Рентабельність діяльності по витратах
Рв = ЧП / В Рівень окупності чистим прибутком всіх витрат банку Рентабельність доходів
Рд = ЧП / Дох Рівень прибутку на одиницю доходів банку Продуктивність праці середньорічного працівника
Рппп = ЧП / КП Відношення чистого прибутку до середньорічної кількості працівників – рівень окупності чистим прибутком одного працівника
Таким чином, результати аналізу прибутковості (дохідності) бан- ку дають змогу встановити конкретні причини негативних змін його фінансового стану та виявити резерви підвищення результатів діяль- ності [56, с. 48].
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "3.1. Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості банківського сектораяк складової системи антикризового управління"
  1. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
    1. Проблеми впровадження нових рекомендацій Базельського коміте- ту щодо управління ризиками в банках України. 2. Стрес-тестування платіжної позиції банку. 3. Нові підходи до управління банківськими ризиками. 4. Аналіз банківських ризиків. Система оцінки корпоративного управ- ління і управління фінансовим ризиком 5. Ризики банківської системи України в умовах приєднання до світо- вої організації
  2. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
    1. У чому полягає економічна сутність поняття рейтингової оцінки? 2. Дайте характеристику фінансової інформації для виведення рейти- нгової оцінки банківських установ. 3. Які є методи проведення рейтингової оцінки? 4. Дайте характеристику рейтингової оцінки кредитоспроможності по Оргбанку. 5. Дайте характеристику рейтингової оцінки за методикою Кромонова. 6. У чому полягає сутність методики
  3. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
    1. Превентивний комплексний аналіз фінансової діяльності банківсь- кої установи. 2. Забезпечення реальної капіталізації банків України. 3. Особливості встановлення та розрахунку нормативів ліквідності комерційного банку. 4. Встановлення нормативів кредитного ризику як засіб зменшення банківських ризиків. 5. Головні засоби обмеження ризику загальної відкритої валютної по- зиції банку. 6. Методичні
  4. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
    1. Особливості аналізу достатності капіталу при визначенні рейтингу банку за системою CAMELS. 2. Особливості аналізу ліквідності банку при визначенні рейтингу за системою CAMELS. 3. Завдання та структура служби внутрішнього аудиту комерційного банку. 4. Узагальнена оцінка фінансового стану комерційного банку (за системою CAMELS). 5. Особливості застосування комплексної рейтингової оцінки комер-
  5. Литвин Н. Б.. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ): Підручник. — К.: «Хай-Тек Прес»,2010. — 608 с., 2010

  6. Тема 3. Рейтингова оцінка банківських установ
    Особливості застосування комплексної рейтингової оцінки комер- ційних банків за системою CAMELS. Критерії оцінювання компонентів рейтингової системи. Достатність капіталу. Якість активів. Менеджмент. Надходження. Ліквідність. Ризики. Процес затвердження комплексно- го рейтингу. Визначення первинної рейтингової оцінки. Особливості створення резервів під активні операції банків. Сучасні методики
  7. ВСТУП
    В останні роки чітко спостерігається тенденція прискорення еко- номічної та політичної нестабільності на національному, регіонально- му і глобальному рівнях. Банківські системи, які акумулюють полі- тичні, макроекономічні і інституціональні ризики, в умовах зростаю- чої нестабільності опиняються в найбільш несприятливому стані. При цьому виникнення нестабільності в самому банківському секторі
  8. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
    1. Функції і завдання Базельського комітету з питань банківського на- гляду. 2. Повноваження Базельського комітету в сфері банківського нагляду. 3. Загальна характеристика Базеля І. 4. Поняття регулятивного капіталу та зважених за ризиком активів. 5. Розрахунок капіталу під кредитний ризик. 6. Підходи до оцінки кредитного ризику згідно з Базелем ІІ. 7. Розрахунок капіталу під ринковий ризик. 8.
  9. зміст
    стор. Передмова...……………………………………………………………… 4 1. Програма навчальної дисципліни …………………………..…………. 5 2. Розподіл балів, що присвоюються студентам……………..…………... 16 3. Методичні рекомендації до самостійної роботи..……………………... 17 4. Методичні рекомендації до семінарських занять…..………………..... 29 5. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань……... 111 6.
  10. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
    1. Основні принципи ефективного банківського нагляду. 2. Особливості становлення служби банківського нагляду в Україні. 3. Сучасна структура служби банківського нагляду в Україні. 4. Світовий досвід побудови системи банківського нагляду. 5. Теоретичні аспекти організації банківського нагляду в сучасних умовах. 6. Банківський нагляд в ЄС: порівняльний аналіз. 7. Особливості банківського
  11. 1.3. Обґрунтування наслідків банківських криз у забезпеченні фінансової стабільності банківського сектора
    Структурна еволюція банківського сектора може істотно вплива- ти на питання платоспроможності й стабільності. Причини криз бан- ківської системи можуть бути різними, але якою б не була причина, сама банківська криза суттєво впливає на подальший розвиток банків- ського сектора та економіки країни в цілому. Глибока криза, що охопила країни, які розвиваються, в 1980-ті роки показала, що фінанси
  12. Тестові завдання
    1. Основою метою банківського нагляду є: а) підтримка стабільності національної грошової одиниці; б) контроль за економічними нормативами діяльності банківсь- ких установ; в) зменшення ризику втрат для вкладників та інших кредиторів; г) забезпечення ефективної системи банківського нагляду. 2. Рейтинг банківської установи Національний банк України визначає: а) за системою незалежних агентств; б)
  13. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
    1. Банковский надзор и аудит: Учебное пособие / И.Д. Мамонова, З.Г. Ширинская, Р.Г. Ольхова и др. / Под ред. И.Д. Мамоновой. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 112 с. 2. Волошин И.В. Оценка банковских рисков: новые подходы. – К.: Ника-Центр; Эльга, 2004. – 216 c. 3. Ильина Л.В. Резервы на возможные потери по ссудам и системе управления рисками коммерческого банка // Банковские услуги (рус.). – 2005. – № 6. –
  14. Тема 1. Система банківського регулювання і нагляду:становлення та нормативно-правове забезпечення
    Економічний зміст та сутність банківського нагляду. Мета, за- вдання, основні напрямки банківського нагляду. Характеристика сис- тем організації банківського нагляду в країнах світу. Основні принципи організації банківського нагляду. Функції департаментів банківського нагляду Національного банку України. Принципи Базельського комітету організації банківського нагля- ду. Базельський комітет з
  15. НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
    На підставі звіту про інспектування, додаткових матеріалів про діяльність банку “Березень” оцініть ризики банку, використовуючи характеристики, що подані нижче, та використовуючи Методичні вка- зівки з інспектування банків “Система оцінки ризиків” від 15 березня 2004 року № 104 (додаток
Портал "ЗНАНИЕ" © 2014
sci@all-sci.net

Рейтинг@Mail.ru